ВОВКУЛАКА, вовкун. У слов’ян. міфології В. — людина, що може обертатися на вовка, ведмедя та ін. тварин. Витоки уявлень про перевертнів-В. пов’язані з добою первісного тотемізму, з його світоглядною настановою на спорідненість людей і звірів, практикою мисливського маскування і магічних обрядів із перевдягненням у шкури тварин. Пережитки таких обрядів зафіксовані етнографією як елементи давньослов’ян. свят на честь язичницького бога Велеса, зокрема Святок та Масниці. За повір’ям, В. бувають уроджені або зачаровані: перетворення людини на тварину відбувається, коли на неї накидають звірячу шкуру або ж чарівну наузу — спец. пояс або ошийник. За доби варварства у багатьох давніх народів Європи та Азії юнаки, які проходили ініціацію (випробування перед переведенням до групи дорослих чоловіків — повноправних членів общини), об’єднувались у загони «воїнів-вовків», носили бойовий пояс, металеву шийну гривну, пили наркотичну рідину, викрадали дівчат. Відголосом цієї традиції є звичай називати «боярина» жениха «вовком» та повір’я, що В. може обернути на вовків увесь весільний поїзд. Рисами В. наділено образ полоцького кн. Всеслава Брячиславича у «Слові о полку Ігоревім», а також билинний персонаж Волха Всеславича. Літ.: Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. М., 1987; Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу, т. 3. М., 1994; Зализняк Л. Нариси стародавньої історії України. К., 1994; Балушок В. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян. Львів—Нью-Йорк, 1998. Ю.Г. Писаренко.
берегах р. Вовча (бас. Дону). Залізнична ст. Нас. 23 тис. осіб (1998). Про давнє заселення тер. міста свідчать неолітичні поселення, кургани ранньобронзового віку, поселення черняхівської культури та салтівської культури. Наприкінці 16 ст. тер. сучасного міста належала Бєлгородському монастиреві. Датою заснування вважається 1674, коли на р. Вовчі Води група укр. переселенців на чолі з Мартином Старочудним заснувала укр. слободу під назвою Вовче, Вовчі Води і почала нести сторожову службу. 1780—97 та з 1802 — повітове місто. Нас. займалося переважно землеробством і ремісництвом; у місті був невеликий салотопний з-д; тут відбувалося 8—9 ярмарків на рік. Пожвавленню госп. діяльності у В. сприяла залізниця Бєлгород—Донбас, яка пройшла через місто 1896. На поч. 19 ст. тут з’явилося кілька підпр-в з переробки с.-г. продукції. Райцентр з 1923. Археол. пам’ятки: поселення 8—9 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОВКУЛАКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
