ВIРМЕНIЯ, Республіка Вірменія — д-ва, розташов. у пд. ч. Закавказзя. Тер. — 29,8 тис. км2. Нас. 3,8 млн осіб (кін. 1999): вірмени (89 %), решта — азербайджанці, росіяни, курди, українці та ін. Адм.-тер. поділ — марзи (губернії), міськ. і сільс. громади. Столиця — Єреван. У В. запропонована змішана форма держ. правління. Офіц. мова — вірм. Грошова одиниця — драм. У 9—6 ст. до н.е. В. входила до складу рабовласницької д-ви Урарту. В 6 — на поч. 2 ст. до н.е. вірм. царство перебувало під владою династії царів давньоперської д-ви Ахеменідів (558—330 до н.е.) і династії, яка правила в д-ві Селевкідів (312—64 до н.е.). У 1 ст. до н.е. В. — об’єкт боротьби між Рим. імперією і Парфянським царством. У 3—4 ст. В. підпала під владу Iрану. Вірмени — одна з найдавніших християн. націй у світі. Християнство стало їхньою держ. релігією в 4 ст. (див. Вірменська Апостольська церква). Протягом 7—15 ст. вірмени зазнали навал арабів, візантійців,
турків-сельджуків, монголо-татар, військ Тімура (Тамерлана). 1064 після нападу турків-сельджуків частина вірмен осіла в Криму й Україні. В 11—12 ст. у Києві існувала колонія вірмен-купців. Після падіння д-ви вірмен у Кілікії (нині пд. ч. центр. Туреччини; 2-га пол. 14 ст.) вірм. колонії в Криму зросли настільки, що ці поселення називали «Велика Вірменія». Гол. осередками вірмен були Кафа, Солдайя (Судак), Солхат (Старий Крим). На думку М.Грушевського, саме через Крим був спрямований шлях переселення вірмен в Україну (див. Вірменські колонії в Україні 16— 18 століть). У 16—18 ст. В. була поділена між Iраном і Османською імперією. 1805—28 Сх. В. приєднана до Російської імперії (Єреванська губ.). Під час революц. подій у листоп. 1917 влада перейшла до партії «Дашнакцутюн», незабаром В. окупували англо-турец. війська. 1920 відновлено рад. владу й створено Вірм. СРР. Від 1922 Вірм. СРР входила до Закавказ. Федерації, з 30 груд. 1922 в її складі — до СРСР, з 5 груд. 1936 — безпосередньо до СРСР уже як союзна республіка. Культ. зв’язок УРСР з Вірм. РСР здійснювався переважно через переклади укр. мовою тв. видатних вірм. письменників: Хачатура Абовяна, Ованеса Туманяна, Аветіка Iсаакяна, Акопа Акопяна. Зокрема, чимало з вірм. мови перекладав П.Тичина. На вірм. мову перекладено тв. Т.Шевченка. У вірм. театрах були поставлені п’єси I.Франка та ін. укр. драматургів. У серп. 1990 ВР В. прийняла постанову про її нову назву — Республіка В. 21 верес. 1991 ВР Республіки проголосила незалежність В. Дипломатичні відносини між В. й Україною встановлено 25 груд. 1991. В. — чл. ООН з 1992. За даними перепису 2001, в Україні проживало 99,9 тис. вірмен, це в 1,8 разу більше, ніж у 1989.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВIРМЕНIЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
