ВІЙТ — посадова особа в Україні 14—18 ст., наділена адм. та суд. повноваженнями щодо сільс. та міськ. станових соціальних спільнот. Виборний В. («староста») очолював сільс. громаду і діяв за нормами звичаєвого права або руського права. Його владні повноваження стосувалися сфери самоврядування, адм.-правових аспектів госп. діяльності, підтримання усталених звичаєм норм правопорядку. Наприкінці 15 ст. принцип виборності В. став порушуватися представниками держ. влади, а також великими землевласниками, які вдавалися до призначення В. Помітним кроком до «одержавлення» інституту В. стало прийняття «Устави на волоки» 1557. У міськ. поселеннях, що мали привілеї на магдебурзьке право, В. були головами суду присяжних з карних справ і водночас фактично очолювали магістрат — орган станового міщанського самоврядування й суду. Літ.: Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII — початку XVIII ст. К., 1959; Сас П.М. Феодальные города Украины в конце XV — 60-х годах XVI в. К., 1989; Гурбик А.О. Аграрна реформа в Україні XVI ст. К., 1997; Його ж. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні: Волость, дворище, село, сябринна спілка. К., 1998. П.М. Сас.
період діяльності (1898—1905) опубл. 91 книжка тиражем 325 тис. прим. Загалом, незважаючи на важкі цензурні умови, «В.» видав 140 назв 560 тис. прим. белетристичних і популярних тв. Літ.: Єфремов С. На світанку українських видавництв. «Бібліологічні вісті», 1928, № 1—20; Лотоцький О. Сторінки минулого, ч. 1. Варшава, 1932. О.В. Корнієвська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІЙТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»