ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ В ГІТЛЕРІВСЬКИХ СПЕЦТАБОРАХ НА ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ 1941—1944
ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ В ГІТЛЕРІВСЬКИХ СПЕЦТАБОРАХ НА ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ 1941—1944. Величезна кількість рад. військовиків опинилась у полоні на поч. Великої
вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 внаслідок невдалих бойових дій і відступу Червоної армії (див. Радянська армія). Лише у прикордонні, в «котлах» під Києвом, у р-ні Умані та Харкова в полоні виявилося бл. 1,5 млн осіб. Серед більш ніж 180 таборів військовополонених, розташов. в Україні, найбільшими були Дарницький табір військовополонених під Києвом, Володимир-Волинський на Волині, «Богунія» на Житомирщині, «Гросс-лазарет» у Славуті, «Цитадель» у Львові, «Уманська яма», «Хорольська яма» на Полтавщині. Становище рад. військовополонених було набагато гіршим, ніж військовополонених ін. воюючих країн: на них не поширювався правовий режим Гаазьких (1899 та 1907) і Женевської (1929) міжнар. конвенцій, оскільки останні не були підписані тодішнім парт.-рад. кер-вом СРСР. Під табори військовополонених пристосовували випадкові приміщення, курені або майданчики просто неба, огороджені кількома рядами колючого дроту із сторожовими вишками. Кер-во і охорона таборів складалися з добірних садистів і головорізів з числа гітлерівських військовослужбовців та місц. поліцаїв. Адміністрація створювала нестерпно жорстокий режим: у військовополонених забирали теплі речі, виганяли на найважчі, часто смертельно небезпечні роботи, напр., на розмінування, годували не більше одного разу на день, інколи не годували тижнями. Найпоширеніша їжа — «баланда», що готувалася з брукви та нечищеної картоплі, й «хліб», що на 65 % складався з висівок. Смертність військовополонених від голоду, хвороб і тортур у таборах наближалася до 60 % їх чисельності. За свідченнями команд. окупаційними військами в Україні, у таборах військовополонених щодня в середньому помирало 2,5 тис. осіб, заг. ж кількість загиблих рад. військовополонених у гітлерівських спецтаборах на тер. України — 1 млн 367 тис. осіб. Незважаючи на вкрай несприятливі умови для боротьби, у таборах не припинявся опір гітлерівцям — втечі, в т. ч. масові з використанням підкопів та тунелів. Ті, кому вдалося звільнитися з таборів, у переважній більшості вливалися до партизан. формувань та місц. підпілля. Наприкінці 1941 командування вермахту почало вивозити рад. вій-
ськовополонених до Німеччини для використання їх як робочої сили. До трав. 1942 з України до рейху вивезено понад 500 тис. військовополонених. Літ.: Коваль М.В. Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939—1945 рр.). К., 1999. М.В. Коваль.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ В ГІТЛЕРІВСЬКИХ СПЕЦТАБОРАХ НА ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ 1941—1944» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
