ВІЙСЬКОВІ КОМІСАРИ — 1) представники уряду чи правлячої партії у військах. Уперше з’явились 18 ст. у найманих військах італ. республік. У період Французької революції кінця 18 століття В.к. як представників Конвенту направляли до військ та в департаменти, де відбувалися військ. дії. Інститут В.к. став одним із найважливіших органів якобінської диктатури. Згодом посади В.к. запроваджувались у різних країнах, як правило, під час громадян. війн. У Росії їх ввів Тимчасовий уряд після Лютневої революції 1917. Під час Жовтневого перевороту в Петрограді (нині СанктПетербург; див. Жовтнева революція 1917) через своїх В.к. у військ. частинах діяли більшовики, які навесні 1918 заснували інститут В.к. у новоств. Червоній армії (див. Радянська армія). Координувало діяльність В.к. ств. 8 квіт. 1918 Всерос. бюро В.к. (від квіт. 1919 — Політвідділ РВР Республіки, від 15 трав. 1919 — Політуправління РВР Республіки). Наприкінці 1919 у Червоній армії налічувалося 60 В.к. — членів РВР фронтів та армій, а також понад 3200 В.к. нижчого рівня. Вони здійснювали контроль за ЗС країни. Від 1925 інститут В.к., як такий, що узаконює двовладдя у військ. підрозділах і заважає ефективному керуванню ними, поступово ліквідовується, але після репресій в армії 1937—40, а також на початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 (20 лип. 1941 — 9 жовт. 1942) знову відновлюється. Наслідки цього були досить суперечливими, що змусило рад. кер-во відмовитися від В.к. і остаточно встановити єдиноначальність у військах. Інститути В.к. існували на різних етапах військ. буд-ва армій низки соціаліст. країн; 2) кер. військ. комісаріату (військ.-мобілізаційна структура). Літ.: Петров Ю.П. Военные комиссары в годы гражданской войны (1918—1920 гг.). М., 1956; Ставицкий И.В. О военных комиссарах периода Великой Отечественной войны. «Вопросы истории КПСС», 1965, № 3; Партийно-политическая работа в Вооруженных Силах СССР. 1918—1973
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІЙСЬКОВІ КОМІСАРИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
