ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ — військ.адм. об’єднання частин, з’єднань, а також ін. військ. установ на певній тер. д-ви. У Російській імперії В.о. (всього 15) утворено внаслідок впровадження військових реформ 1860—1870-х років. Очолювали В.о. команд., що призначалися імператором. На тер. України існували три В.о. — Київський військовий округ, Одеський військовий округ (обидва з 1862) та Харківський військовий округ (з 1864). Цей військ.-тер. поділ був незмінним до осені 1918, коли, за згодою нім. командування, гетьман П.Скоропадський приступив до створення укр. армії: повинні були формуватися Волин., Одес., Черніг., Полтав. та Катериносл. військ. округи. Більшовики зберегли систему В.о. (заг. для всіх республік). Тер. України була поділена на три округи — Київ. (лют.—серп. 1919, січ. 1920 — квіт. 1922), Харків. (лют.—черв. 1919, груд. 1919 — квіт. 1922), Одес. (квіт.—серп. 1919). У квіт. 1922 Київ. та Харків. округи були об’єднані в Південно-Західний військовий округ, у трав. він був перейм. в Укр. військ. округ (УВО). 1935 УВО поділено на три округи — Київ., Одес. і Харків. 1939 після приєднання зх.-укр. земель був ств. Львів. (згодом — Прикарпатський) В.о., а 1945, після включення до складу УРСР Закарпатської України, — Закарпатський. 1997 у ході перебудови ЗС незалежної України В.о. реформовано; на їх базі створено три оперативно-тактичних командування — Зх. (Львів), Пн. (Чернігів) та Пд. (Одеса). О.І. Ганжа.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
