ВІДКУП — 1) характерний для доіндустріальних сусп-в інститут продажу д-вою приватним особам, т. зв. відкупщикам, на певний термін права стягати держ. податки та виплати митного походження. В Україні 15—18 ст. найбільш поширеним був В.-оренда шинків та мита. Беручи на В. майбутні держ. прибутки, відкупщики вносили наперед частину їх суми — за півроку, за рік, іноді за кілька років. Зловживання відкупщиків (їхні побори зазвичай значно перевищували суму, яку вони платили д-ві) розорювали незаможні верстви нас., часто ставали причиною стихійних нар. заворушень. Після скасування 1754 внутр. мита царський уряд поступово почав замінювати В. держ. акцизами, що, зокрема, привело до встановлення держ. монополії на горілчані вироби; 2) у 15—17 ст. практика передавання шляхтою в оренду лісів і буд поташних приватним особам. Літ.: Любавский Н. Очерк истории Литовско-Русского государства. М., 1915; Лященко П. Історія народного господарства СРСР, т. 1. К., 1951; Федоренко П.К. Рудни Левобережной Украины в XVII—XVIII вв. М., 1960; Компан О.С. Міста України в другій половині XVII ст. К., 1963; Голобуцький В.О. Економічна історія Української РСР.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІДКУП» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
