ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ 1969
ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ 1969 — гол. міжнар.-
правовий документ, яким регулюються усі стадії створення та виконання міжнар. договору, а таВІДЕНСЬКА кож припинення або призупинення його чинності. Прийнята 23 трав. 1969 у Відні, набула сили 27 січ. 1980. Застосовується тільки до міждерж. договорів. Конвенція ґрунтується на тому, що д-ви володіють повною правоздатністю укладати між собою договори. Водночас документ наголошує, що кожний чинний міжнар. договір є обов’язковим для його учасників і має сумлінно ними виконуватися без будь-яких посилань на своє внутр. право. Конвенція встановила заг. правило тлумачення міжнар. договорів на основі норм сумлінності з урахуванням його об’єкта і цілей та звичайного розуміння термінів у контексті договору. Визначено принципи й прийоми тлумачення багатомовних договорів. Стосовно припинення договорів і призупинення їхньої дії закріплено положення про види і форми можливих дій д-в при вирішенні цих питань. Встановлено процедури вирішення суперечок щодо застосування, тлумачення та припинення міжнар. договору: суд. розгляд (Міжнар. суд ООН), а також процедури арбітражу і примирення. Основоположні принципи Конвенції стали заг.-визнаними міжнар.-правовими нормами. Конвенція ратифікована УРСР 13 черв. 1986 і є чинною й до Мартино Альтомонте. цього часу. Віденська битва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ 1969» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
