ВИШГОРОД, Вишеград — місто Київ. обл., райцентр. Розташов. на правому березі Київського водосховища на Дніпрі, трохи вище від Києва (звідси назва), за 18 км від залізничної ст. Київ-Пасажирський. Нас. 22,4 тис. осіб (1998). В. є одним з найперших супутників Києва (найраніша згадка — 946), його розквіт пов’язаний зі становленням Київ. д-ви 9—13 ст. У 10 ст. тут була резиденція вел. княгині Ольги — «Ольжин град». У 11 ст. в місті збудована церква на честь святих Бориса і Гліба. 1078 вперше отримав окремого князя. В 12—13 ст. політ. значення В. підупадає. 1240 місто зруйновано монголо-татарською навалою. Від 14 ст. В. відомий як невелике село, володіння Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря. 1482 його спустошили крим. татари Менглі-Гірея. Від 1595 В. стає центром Вишеградського староства Київського воєводства. На поч. 17 ст. тут відновлено замок.
За часів національної революції 1648—1676 село належало до Київ. сотні Київського полку. За умовами Андрусівського договору (перемир’я) 1667 В. як київ. «пригород» лишався під контролем Рос. д-ви. 1787 у зв’язку з секуляризацією монастирських земель село переходить до держ. фонду. Від 1797 — у складі Київ. пов. Київської губернії. В 19 — на поч. 20 ст. В. розвивався повільно, був відомий численними цегельнями. За часів української революції 1917—1921 В. належав до зони поширення сел. повстанських рухів. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації (18 верес. 1941 — 19 жовт. 1943) в місті існував осередок руху Опору. В 2-й пол. 20 ст. стрімкий розвиток В. пов’язаний із спорудженням (1961—68) Київ. ГЕС. 1962 його зарахували до категорії с-щ міськ. типу, 1968 — міст. Райцентр від 1973. Літ.: Лянскоронский В.Г. Киевский Вышгород в удельно-вечевое время. СПб., 1913; ІМіС УРСР. Київська область. К., 1972; Дробаха О.І. Вишгород семи вітрів. К., 1999; Старожитності Вишгородщини. Вишгород, 2002. Д.С. Вирський.
Після монголо-татарської навали 1240 В. не загинув: на дитинці знайдені матеріали 14—15 ст. В 15 ст. існував Вишгородський прикоморок. Занепад міста можна пов’язати з нападами на Київщину крим. хана Менглі-Гірея після 1482. Відновлення «пустого неоселеного» городища як замку і м-ка відбулося 1607 після його передачі в оренду київ. хорунжому Гаврилі Гойському. 1662 В. було зруйновано. Наприкінці 17 ст. В. відновлюється як село у володінні Києво-Межигірського СпасоПреображенського монастиря. Наук. дослідження міста почалися 1934. 1935 дитинець пл. бл. 9 га оголошено заповідною зоною, 1991 складено історико-архіт. опорний план міста з охоронною зоною окольного міста. Літ.: Довженок В.Й. Вишгород. В кн.: Археологія Української РСР, т. 3. К., 1975. Р.С. Орлов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИШГОРОД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
