ВИЛОК — с-ще міськ. типу Виноградівського р-ну Закарп. обл. Розташов. на правому березі р. Тиса (прит. Дунаю). Залізнична ст. Виникло 1304 на місці колиш. с. Нітерлек. Спочатку мало назву Уйлок (нове поселення) або Вуйлок, яка пізніше трансформувалась у Вилок. 1334 — значний населений пункт з катол. парафією. У 15 ст. з розширенням солевидобувних промислів В. — велика перевалочна база для транспортування солі з Сигета (нині Сігету-Мармацієй, Румунія). В. не раз зазнавало руйнацій: 1659 — польс. військами, 1661 — турец., 1717 — крим. татарами. Місц. жителі брали участь у Дожі Дєрдя повстанні 1514, сел. виступах 1697—98, нац.-визвол. війні угор. народу 1703—11. Зростання і розвиток В. припадає на 2-гу пол. 19 ст. (у берез. 1863 створено спілку ремісників). 5 серп. 1919 с-ще на підставі Сен-Жерменського мирного договору 1919 приєднано до Чехословаччини. Від листоп. 1938 почався період окупації В. гортистською Угорщиною. 26 жовт. 1944 визволено воїнами 17-го гвард. стрілец.
корпусу Четвертого Українського фронту, з 1945 — у складі УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі). С-ще міськ. типу від 1959. Архіт. пам’ятка — костьол 18 ст. Літ.: IМіС УРСР. Закарпатська область. К., 1969; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталогсправочник. К., 1987. Г.А. Вербиленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИЛОК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
