ВИЗВОЛЬНИЙ ПОХІД ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН 1944—1945
Для остаточного розгрому військ країн-агресорів, що розв’язали Другу світову війну, Червона армія (див. Радянська армія) здійснила низку наступальних операцій на тер. зарубіжних країн: Яссько-Кишинівську наступальну операцію 1944, Львівсько-Сандомирську наступальну операцію 1944, Белградську наступальну операцію 1944, Будапештську наступальну операцію 1944—1945, Вісло-Одерську наступальну операцію 1945, Віденську наступальну операцію 1945, Берлінську наступальну операцію 1945, Празьку, Маньчжурську наступальні операції (обидві — 1945) та ін. В них взяли участь 11 фронтових з’єднань, 2 фронти протиповітряної оборони, 50 заг.військ., 6 танк., 13 повітряних армій, 3 армії протиповітряної оборони, 4 мор. флоти, 3 флотилії, у складі яких налічувалося бл. 7 млн рад. воїнів. Визволено 13 країн Європи і Азії заг. пл. понад 2,2 млн км2 з нас. понад 147 млн осіб. Чимало рад. солдатів та офіцерів були удостоєні іноз. держ. нагород, багатьом об’єднанням і частинам було присвоєно почесні найменування визволених ними зарубіжних міст. Під час Яссько-Кишинівської операції 1944 і наступних бойових дій рад. війська, розгромивши 18 д-зій противника, визволили Румунію. 24 серп. новий румун. уряд
оголосив війну гітлерівській Німеччині. В ході визволення Польщі Червоною армією і частинами Війська Польського у боях, які тривали 9 місяців, було розгромлено понад 170 нім. д-зій. Вступ у верес. 1944 рад. військ у Болгарію мав вирішальне значення для приєднання цієї країни до антигітлерівської коаліції. У ході спільних дій рад. військ і частин Нар.-визвол. армії Югославії було визволено значну тер. цієї країни (див. Югославія), а 20 жовт. 1944 — її столицю Бєлград. Тут було розгромлено 19 нім. д-зій. Восени 1944 — весною 1945 рад. війська зайняли Угорщину, знищивши при цьому 57 нім. та угор. д-зій. У результаті Петсамо-Керкенесської операції 1944 рад. війська звільнили ч. пн. Норвегії. При звільненні Чехословаччини (завершено в трав. 1945) рад. війська розгромили 122 нім. д-зії, у боях за Австрію (до квіт. 1945) — 32 нім. д-зії. У ході боїв за сх. р-ни Німеччини було розгромлено 93 нім. д-зії. У результаті Берлінської операції 1945 гітлерівська Німеччина капітулювала. В трав. 1945 десант рад. військ звільнив датський о-в Борнгольм. У збройній боротьбі за межами СРСР рад. війська тісно взаємодіяли з нар.-визвол. арміями, партизанами і арміями нових союзних д-в. У визвол. операціях на тер. країн Центр. та Пд.-Сх. Європи пліч-о-пліч з Червоною армією билися польс., чехословац., румун., болг. і югославські збройні об’єднання. Виконуючи визвол. місію, рад. війська втратили понад 1 млн осіб (серед них сотні тисяч українців), зокрема, на тер. Румунії бл. 69 тис. воїнів, Польщі — 600 тис., Югославії — 8 тис., Чехословаччини — 140 тис., при зайнятті Угорщини — понад 140 тис., Австрії — бл. 26 тис., Німеччини — 102 тис. Рад. уряд надавав допомогу зарубіжним країнам у створенні нац. військ. частин на тер. СРСР. Були сформовані й забезпечені зброєю і бойовою технікою 2 польс. армії, чехословац. армійський корпус, 2 румун. піх. д-зії, кілька югославських частин, франц. авіац. полк «НормандіяНіман» та ін. У цих формуваннях налічувалося понад 550 тис. осіб особового складу. СРСР активно підтримував у звільнених країнах створені не без його допомоги «революційні» органи влади і надавав їм велику екон. допомогу. Так, у січ. 1945
було укладено угоду про позику Польщі в розмірі 50 млн руб., а з лют. туди вже направлялося паливо, харчі, сировина. В квіт. 1945 була підписана рад.-польс. угода про дружбу, взаємну допомогу і післявоєн. співробітництво. 1945 СРСР виділив для чехословац. народу продовольство, пром. товари і сировину. Враховуючи прохання югославського кер-ва, 1944 рад. уряд направив до Югославії понад 500 тис. т зерна і борошна. 11 квіт. 1945 було підписано рад.-югославський договір про дружбу, взаємну допомогу і післявоєн. співробітництво, а через кілька днів — торг. угоду, яка передбачала поставки рад. товарів. Велику допомогу продовольством та у відновленні зруйнованого г-ва Китаю і пн. ч. Кореї надали створені там органи рад. цивільної адміністрації. 1944—45 було укладено угоду про перемир’я з Румунією, Фінляндією, Болгарією та Угорщиною. У цих країнах рад. військ. органи виконували контрольні функції, а в Німеччині та Австрії — прямі окупаційні обов’язки. Визвол. похід рад. ЗС у II світ. війні спричинив не лише звільнення низки країн від фашист.мілітаристських сил, а й зміну в деяких з них політ. ладу. В зв’язку з цим зх. політологи писали, що «соціалізм в’їхав у Східну Європу в обозі Червоної армії». Літ.: Минасян М.М. Освобождение народов Юго-Восточной Европы. М., 1967; Освободительная миссия Советских Вооруженных Сил во второй мировой войне. М., 1974; Великая Отечественная война 1941—1945: Энциклопедия. М., 1985. О.В. Буцько.
вання «В.ш.» залучив до співпраці понад 600 письменників, публіцистів, науковців, політиків, діячів мист-ва. Вів безкомпромісну боротьбу проти марксистсько-ленінської ідеології з позиції укр. державності, християн. світогляду, за самостійність, соборність і державність укр. народу. Друкував програмно-політ. документи, наук. та популярні статті з усіх питань життя України та української діаспори, особливо з проблем, якими не могли займатися науковці УРСР («білі плями» в історії України — ОУН, Українська повстанська армія та ін.); худож. прозу, поезію, літ. критику, пер. з іноз. мов; літ. «самвидаву», матеріали про укр. дисидентів та політв’язнів. В Україну потрапляло лише кілька екземплярів «В.ш.», в т.ч. до спец. фонду ЦНБ АН УРСР (нині НБУВ), яким користувалися лише з дозволу КДБ. У незалежній Україні презентації журналу відбулися: у НБУВ — в черв. 1993, в Нац. парламентській б-ці — у квіт. 1996. Літ.: О.Д. ЦК Компартії в Україні проти «Визвольного Шляху». «Визвольний шлях», 1961, № 7; Герасимова Г.П. Iсторія України, українського народу та його культури у працях вчених діаспори (за матеріалами журналу «Визвольний шлях»). В кн.: Українська преса за межами України: Матеріали науково-теоретичної конференції 25—26 квіт. 1996 р. К., 1996; Савка М. Важкий, але блискучий шлях (у 50-річчя «Визвольного шляху»). «Визвольний шлях», 1997, № 8. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИЗВОЛЬНИЙ ПОХІД ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН 1944—1945» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
