«ВЕРХОВИНСЬКА ГОСПОДАРСЬКА АКЦІЯ» — назва проваджуваної Австро-Угорщиною у Закарпатській Україні наприкінці 19 — поч. 20 ст. програми соціально-екон. політики. Програма мала на меті піднесення економіки цього відсталого на той час краю шляхом інтенсифікації землеробства, тваринництва, розвитку кооп., споживчих і кредитних спілок, банків, ремісничокустарних промислів. Запровадженням «В.г.а.» займалася Експозитура для гірських р-нів (орган влади, що здійснював завдання «акції»), що була ств. 1897 в м. Мукачеве на чолі з угор. політиком і економістом Е.Еганом (1841—1901), звідси й ін. назва — «Акція Егана». Екон. допомога Експозитури закарп. селянам полягала в посередництві при орендуванні (землю орендували 4303 заможних г-ва) та купівлі поміщицьких земель з метою обмеження дій лихварів. Д-ва виділила кошти на поліпшення по-
лонинського господарювання, зокрема на утримання Нижньоверечанської госп. дослідної ст., розвиток садівництва, виноградарства, тваринництва, птахівництва і бджільництва та деяких тех. к-р (льону, конопель), організацію т. зв. взірцевих г-в у селах Арданово і Хмільник (нині обидва села Iршавського р-ну), Дийда (нині село Берегівського р-ну), Бадалово, Пийтерфолво (нині села Виноградівського р-ну, усі Закарп. обл.) та ін., та різних госп. гуртків на селі, що створювалися для пропаганди с.-г. знань й інтенсивного ведення г-ва. Гуртківцями були, як правило, заможні селяни та місц. багатії, яким казна за пільговими цінами продавала с.-г. машини, реманент, посівний матеріал, племінну худобу, їм читалися лекції з агротехніки, організовувались екскурсії на виставки та в передові г-ва Австро-Угорщини. Для поліпшення продуктивності тваринництва мін-во землеробства Австро-Угорщини завезло в Закарпаття із Тіролю, Швейцарії та Баварії велику рогату худобу (з 1897 до 1906 — понад 1500 голів племінного молодняку), що була продана переважно заможним і середнім г-вам у 151 село Березького і Марамороського комітатів, а також завозила з держ. маєтків плідників (жеребців) і розміщувала їх у сел. г-вах. «В.г.а.» сприяла розвитку ремісничо-кустарних промислів на Закарпатті: проводилася робота з відновлення забутих нар. традиційних ремесел і створення нових, на селах діяли дрібні кооперативи-артілі та великі майстерні з виготовлення кошиків, меблів, полотна, килимів, худож. вишивки тощо. 1909, напр., в Закарпатті діяло 26 лозоплетільних і 15 деревообробних майстерень, 6 — з виготовлення очеретяних виробів, 10 — килимового вир-ва, в яких працювало понад 3700 осіб. Щоб послабити проблему безробіття, зменшити закордонну трудову еміграцію закарп. селян і зберегти дешеву робочу силу в країні (на поч. 20 ст. понад 90 тис. сел. сімей Закарпаття існували, гол. чин., за рахунок роботи за наймом), Експозитура щороку вербувала і відправляла великі групи заробітчан-контрактників (від 2 до понад 10 тис. осіб щороку) у держ. та поміщицькі г-ва Австро-Угорщини. 1907 видано новий закон про врегулювання взаємин між поміщи-
489 ВЕРХОВИНСЬКА
В.М. Верховинець.
490 ВЕРХОВИНЦІ
ком і с.-г. робітниками, досить жорсткий для останніх. Одним з важливих напрямів діяльності Експозитури було сприяння розвитку кооп. руху на селі та банк. установ у містах: 1909 на Закарпатті діяли 58 банків і ощадкас, кількість кредитних спілок 1900—13 збільшилася від 31 до 206, а їх чл. — від бл. 8 тис. до 51 тис., тобто в 6,5 разу. Заг. сума неповернутих д-ві коштів із усіх виділених нею ресурсів на фінансування «В.г.а.» на поч. 20 ст. не перевищувала 50—60 тис. крон, тобто складала невелику частку — 1/40 сплачуваних селянами Закарпаття податків. У цілому «В.г.а.» сприяла певному піднесенню економіки гірських р-нів Закарпаття, капіталіст. поступу с. госп-ва, яке ставало все більш товарним і де відбувся певний прогрес у системах землеробства: вони еволюціонували від дво- і трипілля до багатопілля, загалом розширилися посівні площі, зросли валові збори зернових тощо. Однак ця акція не поліпшила становища осн. маси закарп. селян, утім, і сама вона, і ім’я її кер. Е.Егана (вбитого на Закарпатті, ймовірно, лихварями, незадоволеними його діями) залишилися у добрій пам’яті закарпатців. Літ.: Еган Е. Економічне положення руських селян в Угорщині. Львів, 1901; Ілько В. Закарпатське село на початку XX ст. (1900—1919 рр.). Львів, 1973; Нариси історії Закарпаття, т. 1. Ужгород, 1993. С.В. Віднянський.
тьби з Українською Центральною Радою. До колегії входили представники РНК РСФРР, Румчероду, Румун. с.-д. к-ту дії і секції румун. соціал-демократів Одеси: М.Брашован, А.Желєзняков, М.Бужор, Л.Рузер, В.Юровський та ін. Голова — Х.Раковський. Центром діяльності колегії стала Одеса. Для здійснення збройного повстання в Румунії і розгрому її військ у Бессарабії за розпорядженням В.Леніна до Одеси на поч. лют. 1918 було направлено війська на чолі з М.А.Муравйовим, які підпорядковувалися колегії. Вступ австро-нім. військ на тер. України в лют. 1918 (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918) і негативне ставлення УЦР до діяльності колегії на пд. України змусило її відмовитися від спроб перенести «полум’я революції» в Румунію. Х.Раковський розпочав переговори з представниками країн Антанти і румун. урядом. 26 лют. 1918 рад. війська завдали поразки румун. під м-ком Рибніца (нині місто, Молдова), і прем’єрміністр Румунії А.Авереску прийняв умови рад. сторони: вивід румун. військ з Бессарабії і визнання суверенітету РСФРР над цим регіоном. Рад.-румун. угода була укладена під час переговорів 5—9 берез. 1918. Однак у зв’язку з відступом рад. військ і колегії спочатку до Миколаєва, а потім взагалі з України під тиском австро-нім. частин договір не набрав чинності. 29 берез. 1918 колегія була ліквідована. Літ.: Волковинський В.М., Кульчицький С.В. Християн Раковський: Політичний портрет. К., 1990. В.М. Волковинський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ВЕРХОВИНСЬКА ГОСПОДАРСЬКА АКЦІЯ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
