ВЕРЕСАЙ (Лобза) Остап Микитович (бл. 1803 — квіт. 1890) — видатний укр. кобзар. Н. в с. Калюжинці (нині село Срібнянського р-ну Черніг. обл.) в родині кріпаків-музикантів. Осліп на 4-му році життя. 15-річним хлопцем пішов навчатися гри на кобзі і, маючи гарний голос (тенор) та досконалий слух, швидко опанував кобзарське мист-во (див. Кобзарі). Чудово виконував нар. думи і пісні. Мандрував бл. сорока років шляхами України. Творчістю В. зацікавився рос. худож.-
фольклорист Л.Жемчужников, який намалював його портрет, записав кілька пісень від нього, познайомив з П.Кулішем. Останній також записав кілька дум та пісень. 1871 В. вперше співав у Києві на відкритті Колегії Павла Ґалаґана. У верес. 1873 виступав на засіданні пд.-зх. від-ня Рос. геогр. т-ва в Києві, де М.Лисенко виголосив реферат на тему «Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм». Під час роботи 3-го археол. з’їзду, що відбувався в Києві 1874, В. слухали вчені-славісти з усієї Європи. 1875 В. у супроводі П.Чубинського та М.Лисенка побував у Санкт-Петербурзі, де співав у клубі художників на гостині, влаштованій на честь Т.Шевченка; в етногр. від-ні Рос. геогр. т-ва; в Зимовому палаці; в приміщенні Дворянського зібрання; в Соляному м-ку на околиці С.-Петербурга, де влаштовувалися пром. й кустарні виставки. П.Чубинський та О.Русов записали від В. понад 20 пісень та дум. В його репертуарі було чимало істор. тв.: «Як три брати з Азова втікали», «Невольницька», «Дума про бурю на Чорному морі», «Про удову та трьох синів», «Дума про Федора Безрідного», «Про Олексія Поповича» та ін. На виступах він майже завжди виконував свою улюблену пісню «Про правду і кривду», за виконання якої його часто заарештовували. У В. була своєрідна кобзарська школа. Серед його учнів — Василь Бублик з с. Никонівка (нині село Срібнянського р-ну), Яростей і Янголь з с. Березівка (нині село Талалаївського р-ну; обидва Черніг. обл.), Антон Негрій з Калюжинців. Т.Шевченко подарував В. «Кобзар» з власним підписом від 23 жовт. 1860. П. у с. Сокиринці (нині село Срібнянського р-ну Черніг. обл.). 1959 тут засновано кімнату-музей кобзаря, на могилі встановлено пам’ятник. Літ.: К.Ф.У.О. Кобзар Остап Вересай. «Киевская старина», 1882, № 8; Лавров Ф.І. Кобзар Остап Вересай. К., 1955; Тичина П. Остап Вересай. В кн.: Тичина П. Твори, т. 5. К., 1962; Литвин М. Струни золотії. К., 1994. Є.П. Степанович.
політ. подія, що мала важливе значення для розвитку аграрного вирва в СРСР. Розглянув питання «Про заходи подальшого розвитку сільського господарства СРСР», вперше за довгі роки піддав критиці аграрну політику Й.Сталіна і зробив спробу її реформування. Нове парт.-держ. кер-во по смерті Сталіна прагнуло здійснити соціальну переорієнтацію економіки країни, зокрема с. госп-ва. Її контури попередньо вже були сформульовані у виступі (серп. 1953) Г.Маленкова на сесії ВР СРСР. Доповідь на пленумі, виголошена М.Хрущовим, була пройнята різкістю оцінок і реалістичним аналізом стану справ у галузі аграрних відносин, зокрема відзначалося, що в країні потреби нас. в продуктах харчування не задовольняються. Рішення пленуму передбачали зменшення с.-г. податку в 2,5 разу, списання недоїмок по с.-г. податку попередніх років, збільшення розмірів присадибних ділянок колгоспників, підвищення заготівельних цін на с.-г. продукцію, розширення можливостей для розвитку колгоспного ринку. Бл. 20 тис. парт. працівників середньої ланки було направлено на село для зміцнення кер-ва відсталими г-вами. Водночас пленум обійшов увагою зернову проблему. Невдовзі д-ві довелося освоювати цілинні та перелогові землі Казахстану й Серед. Азії (див. Цілинних земель освоєння), додатково вводити до с.-г. обігу землі в Україні тощо. Очікуваного впливу на зміни в с. госп-ві рішення пленуму не мали. Літ.: Боффа Д. История Советского Союза, т. 1—2. М., 1990; Панченко П. та ін. Аграрна історія України. К., 1996. С.С. Падалка.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЕРЕСАЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
