ВЕНГЖИНОВСЬКИЙ (Венгржиновський) Аркадій Миколайович (1818 — після 1880) — чиновник, колезький асесор (1857). Н. в м. Проскурів (нині м. Хмельницький), родич З.Сєраковського. 1832 закінчив Подільську г-зію (м.Вінниця). 1833—36 був у штаті проскурівської поліції, 1836—40 — у проскурівському земському суді, 1840—41 — у подільській палаті держ. маєтностей, 1841—42 — у Він. окружному управлінні; 1842 за власним бажанням переведений до Тобольського губернського правління, протягом 1843—45 — наглядач закладів Тобольського приказу громадської опіки, після чого слідом за своїм тодішнім нач., ген. М.Ладиженським, був переведений до Оренбурзької прикордонної комісії. Надавав підтримку політ. засланцям, у т. ч. Т.Шевченкові, який подарував йому свій автопортрет. Підпав під суворий таємний нагляд жандармів. 1850 звільнений у чині губернського секретаря, повернувся в Україну, 1851 прийнятий на службу до канцелярії одес. градоначальства. Допоміг Т.Шевченкові поновити листування з княжною В.Рєпніною. 1860 став доглядачем Одес. міськ. лікарні, 1861 — секретарем магістрату. Запідозрений владою у симпатіях до польського повстання 1863—1864, пішов у відставку. 1879 намагався переїхати до Київ. чи Подільської губ., проте не одержав на це згоди властей. Літ.: Дьяков В.А. Тарас Шевченко и его польские друзья. М., 1964; Писарэк Г. Пятнадцать писем Зыгмунта Сераковского и Бронислава Залеского к Аркадию Венгжиновскому. В кн.: К столетию героической борьбы «за нашу и вашу свободу». М., 1964; Большаков Л.Н. Літа невольничі: Книга пошуків і досліджень про Шевченка періоду заслання. К., 1971; Марахов Г.І. Т.Г. Шевченко в колі сучасників. К., 1976; Спогади про Тараса Шевченка. К., 1982; Зленко Г.Д. Він був добрим приятелем Кобзаря. «Вітчизна», 1989, № 3. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Венгржиновський Аркадій Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
