ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ Іван (р. н. невід. — 1701) — укр. поет, священик. У 60-х рр. 17 ст. навч. у Києво-Могилянському колегіумі (див. Києво-Могилянська академія). Його вчителем і покровителем був ректор колегіуму київ. митрополит В.Ясинський. У 1670-х рр. запрошений архієпископом Л.Барановичем для роботи в Чернігівській друкарні, де, ймовірно, прийняв священницький сан. Там написав і видав польськомовний панегірик, присвячений Ба-
рановичу. Цей твір дійшов до наших днів в одному (пошкодженому) примірникові. 1687 В. згадується у літописі С.Величка як священик Свято-Успенської соборної церкви в Полтаві. Того ж року В. присвятив панегірик гетьманові I.Самойловичу. У панегірику змальовано образ ідеального правителя, у якого віра поєднується з доброчинними справами на користь всього сусп-ва. В. — автор багатьох віршів, епіграм, перекладів тв. англ. поета епохи Відродження Джона Оуена (Owen). Належав до представників укр. літ. бароко, був теоретиком фігурних («курйозних») віршів, за що його називали «футуристом» 17 ст. Писав книжною укр. та польс. мовами. Розробляв як світські, так і християн. теми й сюжети, проповідував у ранньохристиян. дусі рівність між усіма людьми. Виходив з того, що духовний порятунок залежить не лише від віри, а й від доброчинних справ. У віршах наявні мотиви швидкоплинності часу і невідворотності смерті. Авторські зб., присвячені В.Ясинському («Зегар з полузегарком», 1690, та «Млеко од овці пастору належноє», 1691), були своєрідними підручниками з поетики. П. у м. Полтава. Тв.: Твори. К., 1972. Літ.: Колосова В.П., Крекотень В.І. До питання про життя і творчість Iвана Величковського. В кн.: Величковський I. Твори. К., 1972; Маслов С.І. Маловідомий український письменник кінця XVII—початку XVIII ст. Там само. О.М. Дзюба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Величковський Іван» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
