ВЕЛИЧКО Григорій (1863—1932) — укр. галицький історик і економіст. Дійсний чл. НТШ (1899), проф. природничих наук. Автор праць «Політичні і торговельні взаємовідносини Руси і Візантії 9—11 ст.» (1891), «Народописна книга україно-руського народу» (1896) й популярних вид. із географії та економіки України. В 1920 — поч. 1930-х рр. працював у Харків. ін-ті нар. освіти. П. у м. Харків. Літ.: Українська журналістика в іменах, вип. 8. Львів, 2001. С.І. Кот.
Наприкінці 1708 під час політ. репресій Петра I в Україні, викликаних визвол. виступом I.Мазепи, був ув’язнений. Після звільнення 1715 оселився в с. Жуки під Полтавою (нині село Полтав. р-ну Полтав. обл.). В. — автор фундаментального істор. трактату (написаного між 1715 і поч. 1720-х рр.), присвяченого подіям укр. історії з серед. 17 до поч. 18 ст. Твір зберігся до наших днів не повністю. 1-й т. рукопису охоплює період з 1648 до 1659 і має назву «Сказанїє о войнў козацкой з полякамі…»; 2-й т. (1660—1700) названо «Повўствования лўтописная о малороссійских и иних отчасти поведениях собранная и здесь описанная». Рукопис містить ілюстрації, в т. ч. портрети дев’ятьох укр. гетьманів. Зберігається у Рос. нац. б-ці у СанктПетербурзі, один із списків твору — в Iн-ті рукопису НБУВ. Праця В. вперше опубл. в 4 т. 1848—64 Київською археографічною комісією. Літопис В. спирається на широку джерельну базу — праці А.Гваньїні, М.Кромера, С.Окольського, С.Пуффендорфа, С.Твардовського, козац. хроніки, документи Генеральної військової канцелярії, мемуари та ін. В. тяжів до змалювання істор. діянь і повчальних подій минулого «високим» стилем за правилами риторичного мист-ва. В дусі такої методології та естетики він вдавався до літ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Величко Григорій» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
