ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941— 1945
ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941— 1945 — війна СРСР з нацистською Німеччиною та її союзниками — Iталією, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Фінляндією. Почалася 22 черв. 1941 вторгненням на тер. СРСР військ груп армій «Північ», «Центр» і «Південь», що загалом налічували: 190 д-зій і 20 бригад, у яких було 5088 тис. солдатів і офіцерів, понад 47 тис. гармат і мінометів, 4,4 тис. танків та штурмових гармат, до 4,4 тис. літаків, за підтримки 190 бойових кораблів. Відповідно до плану бойових дій (див. «Барбаросса» план), СРСР мав бути розгромлений у швидкоплинній, «блискавичній війні», яка мала на меті: 1) знищення Рад. Союзу як оплоту комунізму й осн. перешкоди у здобутті світ. панування; 2) колонізацію та експлуатацію його тер., передусім сировинних і продовольчих ресурсів України; 3) поневолення та знищення нас., зарахованого нацистами до «неповноцінної раси». Перший удар агресора прийняли на себе війська, що були зосереджені поблизу кордону: 186 д-зій (2 700 000 тис. осіб), на озброєнні яких було 39,4 тис. гармат і мінометів, 11 тис. танків і 9,1 тис. літаків. Рад. війська виявилися не готовими до організованого ефективного опору і почали відразу ж відступати, зазнаючи великих втрат. Осн. причиною цього були прорахунки і злочинні дії Й.Сталіна, що проявилися у масовому усуненні з армії напередодні війни досвідчених командних кадрів, ігноруванні можливості нападу 1941 Німеччини тощо. Нім. війська за лічені дні пробилися до Ленінграда (нині м. Санкт-Петербург), взявши його у блокаду, зайняли тер. республік Прибалтики, Білорусь, Молдову. Запеклого характеру набули у перший тиждень війни бої в укр. прикордонні. 23—29 черв. під Дубно, Луцьком, Ровно (нині м. Рівне) відбулася зустрічна танкова битва між 1-м танк. угрупованням противника і мотомеханізованими корпусами Південно-Західного фронту (див. Битва танкова в Західній Україні 1941). У лип. в запеклих боях рад. війська під Смо-
ленськом (нині місто в РФ) зірвали спробу гітлерівців захопити Москву. Від 11 лип. по 26 верес. тривала Київська оборонна операція 1941. В р-ні Києва, як і на Кіровоградщині (с. Підвисоке, нині Новоархангельського р-ну), у ворожому оточенні загинули 6 рад. армій. У полоні опинилися понад 600 тис. бійців та командирів. Більш успішною була оборона Одеси 5 серп. — 16 жовт. (див. Одеська оборонна операція 1941). На тривалий час ворог був затриманий у Донбасі та під Севастополем. В оборонних боях 1941 зірвано гітлерівські розрахунки на «блискавичну війну» (див. Бліцкриг). Оборонні дії Червоної армії (див. Радянська армія) дали можливість перевести на воєн. рейки нар. г-во СРСР (див. Воєнна економіка). Найважливішим заходом була евакуація у сх. р-ни країни до 1500 оборонних підпр-в (550 з них — з України). Серед нас. розгорнулися патріотичні рухи на допомогу діючій армії. У прифронтових р-нах створювалися формування нар. ополчення, винищувальні батальйони для боротьби з ворожою агентурою тощо. Жителі міст і сіл взяли участь у буд-ві оборонних рубежів. Гітлерівський «бліцкриг» зазнав остаточного краху після битви під Москвою 1941—1942 і переходу Червоної армії у контрнаступ. Активний опір рад. військ агресорові сприяв створенню антигітлерівської коаліції, провідну роль у якій відіграли СРСР, США та Велика Британія. Від листоп. 1941 США почали поставки до СРСР за ленд-лізом озброєння, продовольства, обмундирування тощо. Досягнуто принципових домовленостей щодо відкриття другого фронту в Європі. Після поразки нім. військ під Москвою за наполяганням Сталіна Червона армія провела ряд операцій з метою розгрому ворога на різних ділянках рад.-нім. фронту. Але спроби здійснювати оборонну стратегію і одночасно проводити наступальні операції призвели до негативних результатів. Особливо прикрими були поразки рад. військ під Харковом (див. Харківська операція 1942) і Керчю, а також під Севастополем (див. Севастопольська оборона 1941—1942). Вермахт, використовуючи стратегічну ініціативу, наприкінці черв. 1942 розгорнув заг. наступ на пд. з метою захоплення
457 ВЕЛИКА
458 ВЕЛИКА
Кавказу, бакинської нафти і виходу на Бл. Схід. У ході цього наступу напрям гол. удару був перенацілений на Сталінград (нині м. Волгоград, РФ). 17 лип. почалася битва за це місто, і незабаром, вийшовши до Волги, війська противника майже повністю ним оволоділи. Iн. їхня частина у намаганні пробитися в Закавказзя вийшла до гол. Кавказ. хребта. На 22 лип. вся Україна була окупована гітлерівцями. Нім. армія захопила тер. СРСР пл. бл. 1 млн 800 тис. км2, на якій до війни жило понад 80 млн осіб, вироблялася третина всієї пром. продукції та майже половина продовольства. Окупаційна політика була скерована на масове знищення нас., передусім євреїв, циган, а також політ. противників гітлерівської Німеччини, насильницьку депортацію на примусові роботи до Німеччини молоді, на розграбування укр. землі. На всій окупованій тер. розгорнувся рух Опору — нар. підпільно-партизан. боротьба (див. Партизанський рух, Партизанські краї та зони). 19 листоп. 1942 після ретельної підготовки почався великий контрнаступ рад. військ під Сталінградом (див. Сталінградська битва 1942—1943), під час якого оточено 22 д-зії нім., італ. і румун. армій (330 тис. солдатів та офіцерів). Водночас нім. війська під тиском Червоної армії почали відступ з тер. Пн. Кавказу. Перехід стратегічної ініціативи до рад. військ дав змогу вже у груд. 1942 почати визволення пд.-сх. частини України і прорвати блокаду Ленінграда (січ. 1943). На цей час Червона армія набула цінного бойового досвіду, її було модернізовано й оснащено першокласною зброєю. У цих змінах вирішальну роль відіграла створена, по суті заново, розгалужена і потужна воєн. економіка, зосереджена на Уралі, в Поволжі, Зх. Сибіру, а також самовіддана праця трудівників тилу, в т. ч. сотень тисяч спеціалістів, евакуйованих з України. Проте, незважаючи на поразку, Німеччина ще зберігала велику військ. потугу і, намагаючись узяти реванш, улітку 1943 здійснила великий наступ у р-ні Курського виступу рад.-нім. фронту (див. Курська битва 1943, Орловська наступальна операція 1943). Відбивши удар противника, рад. війська, хоча й зазнали великих втрат у танках та живій силі, зу-
міли розгорнути контрнаступ від м. Великі Луки (нині місто Псковської обл., РФ) до Чорного м., почавши масове вигнання гітлерівців із захоплених ними тер. Допомогу діючій армії надавали партизани, а також нас., яке страждало під окупацією. Центр. подіями останніх місяців 1943 були битва за Дніпро 1943, Київська наступальна операція 1943. Перед тим ворога було вибито з Донбасу та Лівобережжя. 1944, як і в попередні роки, події на тер. України продовжували впливати на весь хід війни в Європі. Нищівних ударів завдано гітлерівцям на тер. Білорусі (див. Білоруська наступальна операція 1944), Рос. Федерації (Ленінградсько-Новгородська операція), у Прибалтиці тощо. Битва за Україну, що тривала 680 діб і складалася з 11 стратегічних і 23 фронтових операцій (див. Корсунь-Шевченківська операція 1944, Кримська наступальна операція 1944, Львівсько-Сандомирська наступальна операція 1944, Карпатсько-Ужгородська наступальна операція 1944), завершилася 28 жовт. 1944 повним вигнанням гітлерівців з її тер. Бойові дії перенесено на тер. суміжних д-в Центр. і Пд.-Сх. Європи. Визволено від німців Польщу, Чехословаччину, Угорщину, Югославію та ін. Особливо важкими були бої на тер. Німеччини. У ході Берлінської наступальної операції 1945 рад. війська штурмом оволоділи столицею Німеччини: В.в.в.Р.С. було завершено (див. Берлінська (Потсдамська) конференція 1945). Літ.: Проэктор Д.М. Фашизм: путь агрессии и гибели. М., 1989; Великая Отечественная война: Военно-исторические очерки, кн. 1. М., 1995; Другая война. 1939—1945. М., 1996. М.В. Коваль.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941— 1945» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
