ВАСИЛІЙ III Iванович (1479— 1533) — великий кн. моск. (1505— 33), син вел. кн. моск. Івана III Васильовича та Софії Палеолог. Як правитель Великого князівства Московського В. III продовжував політику свого батька, прагнучи до «зібрання» всіх рос. земель і посилення влади вел. князя. Спирався на дворянство, оточив себе довіреними людьми з числа дяків (Ф.Мишурин, М.Путятин, Є.Циплятєв), хоча в його уряді були й бояри (М.Захар’їн, М.Тучков-Морозов). У церк. політиці спочатку підтримував реліг.-політ. течію «нестяжателів», але з 20-х рр. 16 ст. віддав перевагу послідовникам Йосифа Волоцького — «йосифлянам». Був жорстоким правителем, придушував найменші прояви опозиційності: відправив у заслання митрополита Варлаама, засудив Максима Грека та рос. церк. діяча Вассіана Патрікеєва, наказав стратити дипломата I.Берсеня-Беклемішева. Однак у боротьбі з боярством виявляв обережність і тяжів до компромісів. За панування В. III Рос. д-ва терито-
ріально зросла і зміцніла. Було встановлено дипломатичні стосунки з Францією та Iндією. В. III активізував зносини з Австрійс. імперією (австрійс. посол З.Герберштейн залишив мемуари про Рос. д-ву поч. 16 ст.); провадив війни проти удільних князів (приєднав до своїх володінь Псков, Рязань, обидва нині міста в РФ, та ін.), Казанського ханства і Кримського ханства. Він не зупинився після «зібрання» практично всіх рос. земель і заявив про свої претензії на землі колиш. Київської Русі, в першу чергу Київ, Полоцьк і Вітебськ (обидва нині Білорусь). Скориставшись із виступу частини укр. і білорус. феодалів на чолі з кн. М.Глинським проти вел. кн. литов., розпочав війну проти Польс.-Литов. д-ви. 1514 узяв Смоленськ (нині місто в РФ), але того самого року (8 верес.) рос. війська зазнали тяжкої поразки під Оршею (нині Білорусь) від укр.-білорус.-литов. армії, керованої кн. К.Острозьким. Перемир’я було укладено 1522. На схилі віку В. III розлучився з безплідною царицею Соломонією (з роду Сабурових) і одружився з племінницею укр. князя-емігранта М.Глинського — Оленою Глинською (п. 1538). Від цього шлюбу народився спадкоємець престолу — майбутній цар Рос. д-ви Іван IV Васильович Грозний. Літ.: Зимин А.А. Россия на рубеже XV—XVI столетий. М., 1982; Граля И. Иван Михайлов Висковатый. М., 1994. Ю.А. Мицик.
зверненням до традицій нар. мист-ва. Василівська церква є однією з найкращих споруд цього стильового напряму. Збудована на замовлення кн. Рюрика Ростиславича із смоленської династії. До нашого часу храм дійшов завдяки реконструкції 1907—09, виконаної за проектом архіт. О.Щусєва на підставі досліджень рос. архіт. П.Покришкіна. За планом це чотиристовпний хрещато-баневий триапсидний храм. До зх. фасаду прилягають дві круглі вежі, що за характером будови нагадують традиції арх-ри Київської Русі. Фасади стін розчленовано профільованими пілястрами. В інтер’єрі церкви збереглися фрагменти давнього фрескового розпису з позолотою. 1910— 11 храм розписаний худож. О.Блазовим фресками за зразком Новгородської церкви Спаса на Нередиці. Одна з композицій виконана худож. Д.Стеллецьким. Літ.: Iсторія українського мистецтва, т. 1. К., 1966; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, т. 2. К., 1986; Пам’ятки архітектури та містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. К., 2000. Р.I. Бондаренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВАСИЛІЙ III» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
