ВАРВАРИ, барбари (грец. вЬсвбспй, лат. barbari) — звуконаслідувальне слово, яким давні греки, а згодом і римляни називали чужинців — тих, хто говорив незрозумілою їм мовою. ВАРВАРСТВО — 1) поняття, що являє собою опозицію поняттю «цивілізація», своїм походженням пов’язане з протиставленням «ми—інші» («свої—чужі»). У давніх греків та римлян варварами були всі, хто не поділяв їхньої мови та к-ри. Негативний образ «чужого» став основою для вживання поняття «В.» у переносному значенні — «невігластво, грубощі, руйнування культурних цінностей»;
434 ВАРВИНСЬКЕ
Й.М. Варейкіс.
2) друга з трьох епох (дикість, В., цивілізація) у запропонованій в 1760-х рр. шотландським філософом та істориком А.Фергюсоном й усталеній у європ. істор. науці 18—19 ст. періодизації історії людства. Потужне обґрунтування цій схемі дав амер. етнограф Л.Морган. За його концепцією В. починається відтоді, коли було винайдено й набуло поширення гончарне вир-во, і завершується появою письменності («Давнє суспільство», 1877). Періодизацію Моргана сприйняв Ф.Енгельс і використав її у тв. «Походження сім’ї, приватної власності та держави» (1884). Наразі ця схема вважається застарілою. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВАРВАРИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»