БУЧКО Іван (01.10.1891—21.09. 1974) — церк. і громад. діяч, архієпископ Української греко-католицької церкви. Д-р богослов’я (1923). Почесний чл. НТШ, д-р УВУ. Н. в с. Германів (нині с. Тарасівка Пустомитівського р-ну Львів. обл.). Навч. у Львів. академічній г-зії. Вищу богословську освіту здобув у Римі (1911—15). Висвячений на священика 1915. Був ректором Малої семінарії у Львові. Від 1929 — єпископ, пом. митрополита Галицького у Львові. У 1930-х рр. брав участь у церк.-реліг. та сусп. житті: був співорганізатором укр. патріотичних акцій та орг-цій, зокрема з’їзду «Українська молодь — Христові». Активно виступав проти польс. окупаційного режиму в Зх. Україні, проти гітлеризму, комунізму й антисемітизму. 1939 виїхав до Пд. Америки для візитації укр. греко-катол. громади. Там його застала Друга світова війна. Від 1940 служив єпископом, пом. Філадельфійського екзарха та греко-катол. священиком у Нью-Йорку. Від 1942 представляв інтереси УГКЦ при Ватикані. 1945 у Римі заснував Укр. допомоговий к-т. 1946 призначений апостольським візитатором для українців-католиків у Зх. Європі; від 1953 — титулярний архієпископ Леокадійський. Жертовно опікувався укр. політ. еміграцією, за що шанобливо був прозваний «архієпископом скитальців». Багато зробив для відродження в діаспорі укр. наук. та культ. інституцій. П. у м. Рим. І.В. Паславський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бучко Іван» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
