БУЧАЧ — місто Терноп. обл., райцентр. Розташов. на р. Стрипа (прит. Дністра). Залізнична ст. Нас. 14,6 тис. осіб (1998). На околиці міста виявлені залишки поселень трипільської культури та поховання бронзового віку. Перша письмова згадка належить до 1397. З 14 ст. — під владою Польщі. В 16—17 ст. був фортецею, що захищала Східну Галичину від нападів татар і турків. 1515 Б. надано магдебурзьке право. 1672 — захоплено турец. військом; місце підписання Бучацького мирного договору 1672. З 1683 під владою Польщі. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) — в межах Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина). 1884 тут будується залізниця. У 19 ст. — повітове місто. Значний торг. центр Сх. Галичини. З 1919 — під владою Польщі. З 1939 — у складі УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі). Райцентр від 1940. З Б. пов’язані імена діячів укр. к-ри: тут вчилися поет І.Гушалевич, етнограф В.М.Гнатюк.
Пам’ятки арх-ри: залишки замку (14—16 ст.), Свято-Миколаївська церква (1610), ратуша (1751), костьол і Покровська Пресвятої Богородиці церква (серед. 18 ст.). Літ.: ІМіС УРСР. Тернопільська область. К., 1973; Лавренюк В.А., Радзієвський В.В. Тернопільщина туристська. Львів, 1983; Дуда І. Бучач: Путівник. Львів, 1985. І.В. Савченко.
(І.Галятовського, І.Ґізеля, М.Лежайського). Тв.: В кн.: Величко С.В. Летопись событий в Юго-Западной Росии в XVII-м веке, т. 2. К., 1851; [Вірші]. В кн.: Аполлонова лютня: Київські поети XVII—XVIII ст. К., 1982. Літ.: Шевчук В. Співці київського Парнасу. «Наука і культура. Україна, 1980», 1981. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БУЧАЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
