БУРМИСТЕНКО Михайло Олексійович (22(09).11.1902—22.09. 1941) — парт. і держ. діяч УРСР, політпрацівник Червоної армії (див. Радянська армія). Н. в с. Александровка (нині село Саратовської обл., РФ). 1918—22 працював в органах ВЧК у Пензі та Покровську (нині м. Енгельс; обидва РФ), після служби в Червоній армії — на рад. роботі в Покровську. Від 1924 вчився в Ленінгр. комвузі та Всесоюзному комуніст. ін-ті журналістики, з 1929 працював як журналіст (відп. ред. газ. «Трудовая правда» в Покровську). 1932 призначений 2-м секретарем Калмицького обкому ВКП(б), з 1936 працював на відп. роботі в апараті ЦК ВКП(б). Від січ. 1938 — 2-й секретар ЦК КП(б)У, з цього ж року — чл. по-
літбюро ЦК КП(б)У, з 1939 — чл. ЦК ВКП(б). Голова ВР УРСР 1-го скликання. На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 брав активну участь в організації партизанського руху на тер. України, був призначений чл. Військ. ради Пд.-Зх. фронту (серп.—верес. 1941). Загинув у бою з гітлерівськими загарбниками в гаю Шумейкове поблизу х. Дрюківщина (нині село) Сенчанського (нині у складі Лохвицького) р-ну Полтав. області. Літ.: Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941—1945 гг., т. 1. К., 1975; История Украинской ССР, т. 8. К., 1984; Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине, 1941—1944, кн. 1—2. К., 1985. Н.М. Руденко.
церк. треб, яку київ. архієреї передавали акад., касу поповнювали також добровільні пожертвування. Бурсаки заробляли на хліб милостинею, допомагали дячкам у приходських шк., а також одержували невелику частку від парафіяльних доходів. 1786 київ. митрополитом Гавриїлом бурсакам було заборонено збирати милостиню. Образ бідного студента-бурсака ввійшов у вітчизн. літ. класику. Літ.: Суворов Н. Средневековые университеты. М., 1898; Вишневский Д. Киевская академия в первой половине XVIII ст. К., 1903; Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. Отделение 2, т. 1, ч. 1. К., 1904. О.М. Дзюба.
П. у м. Єкатеринодар (нині м. Краснодар, РФ), похований на тер. Єкатеринодарської фортеці біля військ. Воскресенського собору. Літ.: Фелицын Е.Д. Кошевые, войсковые и наказные атаманы бывших Черноморского, Кавказского линейного, а ныне Кубанского казачьего войска. 1788—1888 гг. Воронеж, 1888; Щербина Ф.А. История Кубанского казачьего войска, т. 1. Екатеринодар, 1910. Є.Д. Петренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бурмистенко Михайло Олексійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
