БУКОВИНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА, православна церква на Буковині. В різні часи була підпорядкована різним патріархатам. У 14 ст. перебувала в складі Галицької митрополії, 1401—1630 це самостійна Сучавська митрополія з староукр. богослужбовою й діловою мовою. Опікувалася слабкою на той час правосл. церквою у Галичині. 1630—1782 підпорядкована митрополитам в Яссах (нині Румунія), які запровадили в богослужіння румун. мову. 1782— 1873 як Радовецька, пізніше Чернів. єпархія була в юрисдикції митрополитів у Карловицях (Сербія), 1873—1921 — окрема митрополія Буковини з широкими автономними (фактично автокефальними) правами. Залякавши буковинців небезпекою унії церковної, ієрархи церкви сприяли відокремленню Буковини від Галичини. Укр. нас. піддавалося насильницькій румунізації з боку трансільванських і місц. єпископів. Боротьба укр. інтелігенції і духівництва за рівні права в рідній церкві завершилася 1918 утворенням вікарних єпископств для українців і румунів. 1921—40, 1940—44 митрополія Буковини й м.Хотин стала складовою Румун. патріархату, базою румун. шовінізму й осн. чинником асиміляції українців. З 1945 віруючі Чернівецько-Буковинської єпархії — в складі РПЦ. Від 1995 на Буковині функціонують дві правосл. єпархії — Укр. правосл. церква (Моск. патріархату) та Українська православна церква Київського патріархату. За участі останньої в Чернів. ун-ті відкрито філос.-богословський ф-т. Є кілька десятків буковинських парафій у зх. діаспорі. М.І. Гайковський.
ка») без санкції Буковинського і Центр. проводів (ЦП) ОУН вступив у контакти з німцями. Внаслідок цього ЦП ОУН розігнав штаб БУСА і розстріляв ч. командного складу. На поч. верес. 1944 залишки БУСА перебралися в Словаччину і в квіт. 1945 влилися до 1-ї Укр. д-зії. Дві ч. БУСА, які в лип. 1944 під кер-вом військ. референта Буковинського проводу ОУН М.Гайдука («Федір») залишили її, стали ядром новоутв. Буковинського куреня УПА. Літ.: Мечник П. Українська Повстанська Армія. 1942—1952. Мюнхен, 1966; Мірчук П. Українська Повстанська Армія (1942—1952): Документи і матеріали. Львів, 1991. О.Є. Лисенко, В.Ф. Холодницький.
розпочалося в лип. і широко охопило майже всю Буковину. Селяни цілими громадами відмовлялися виконувати нав’язані дідичами угоди. Австрійс. уряд змушений був у квіт. 1839 оголосити циркуляр недійсним, але заворушення не припинялося. Проти селян було направлено військ. загони, які й придушили виступ. Б. с. з. мало значний вплив на посилення антипоміщицької боротьби селян у Галичині, зокрема на Чортківське селянське заворушення 1838. Ф.І. Стеблій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БУКОВИНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
