БУЗЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО — козац. поселення та військ. формування на пд. України. Виникненню його передувало створення 1769 козац. полку під началом ген. О.Прозоровського. Полк брав участь у російсько-турецькій війні 1768—1774, по закінченні якої козаків оселили на прикордонних землях по р. Пд. Буг. Разом з ними оселили арнаутів-волонтерів з нас. Дунайських князівств і Балканського п-ва, невеличкі загони яких служили в рос. армії. Б.к.в. зайняло тер. у межиріччі Інгулу, Єланця і Мертвоводу
(усі прит. Пд. Бугу у межах нинішньої Миколаїв. обл.), де козаки заснували станиці — Соколи (нині м. Вознесенськ), Раковиця, Арнаутівка (нині с. Дорошівка), Скаржинка (нині с. Трикрати), Новогригорівка (усі Вознесенського р-ну), Касперівка (потім Кашперівка, нині в межах м. Нова Одеса), Михайлівка (обидва у Новоодеському р-ні) тощо. 1785 з козаків і арнаутів-волонтерів сформували півторатисячний полк, який через рік поділили на два. Командиром 1-го полку призначили підполк. І.Касперова, 2-го — майора П.Скаржинського. 1787 полки увійшли до складу Катеринославського козацького війська, зберігаючи військ. самостійність. 1788 до Б.к.в. приєднали 3176 укр. селян з красносільських держ. маєтків (нині Олександрівський р-н Кіровогр. обл.), а бузькі полки знов об’єднали в один під командуванням полк. П.Скаржинського, з 1789 — підполк. О.Орлова. Під час російсько-турецької війни 1787—1791 козаки брали участь в облозі та штурмі міст Очаків, Кінбурн (колиш. фортеця на Кінбурнській косі), Акерман (нині БілгородДністровський), Кілія, Хаджибей (нині тер. Одеси), Ізмаїл, Бендери (нині місто в Молдові). 1797 за указом імп. Павла I військо розформували, проте 1803 через нове ускладнення рос.-турец. відносин відновили (мало три п’ятисотенні полки). До нього увійшли 27 бузьких і красносільських станиць та хуторів з адм. центром у Вознесенську, нас. понад 12 тис. осіб. Право вступати до полків надавалося лише переселенцям з балканських країн, але до війська потрапляли й ті селяни-кріпаки, які тікали за кордон, а після повернення на правах «іноземців» записувалися в козаки. В адм. та військ. плані військо підлягало кер-ву Військ. канцелярії на чолі з наказним отаманом. На цю посаду уряд призначив ген.-майора І.Краснова. Поселення козаків поділялися на три округи на чолі з окружними начальниками. Військо мало нести прикордонну службу на Дністрі. Козаки поряд з військ. службою займалися землеробством і тваринництвом. На поч. російсько-турецької війни 1806—1812 козаки брали участь в осаді Ізмаїла, боях у Бессарабії, Молдові, Волощині, боро-
тьбі з чумою в Одесі. Під час війни з Наполеоном I 1812—14 діяли в складі партизан. загонів Д.Давидова, О.Фігнера, О.Сеславіна, успішно воювали у Франції, за що нагороджені георгіївським штандартом «За хоробрість». У лип. 1817 спалахнуло Бузьких козаків повстання . Після його поразки восени 1817 Б.к.в. ліквідовано, козаків перетворено на військ. поселенців (див. Військові поселення). Бузькі станиці увійшли до складу військ. поселень 1-го та 2-го полків Бузької уланської д-зії, в красносільських станицях розташувався 4-й полк 3-ї Укр. уланської дивізії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БУЗЬКЕ ВІЙСЬКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
