БУДА — місце для випалювання (і, власне, саме вир-во) із деревини поташу, виготовлення дьогтю і вугілля (див. Буди поташні). Були поширені у лісовій пн.-сх. ч. України в 16—19 ст. У Стародубському полку, Чернігівському полку і Ніжинському полку 2-ї пол. 17— 18 ст. власниками Б. були представники козацької старшини, духовенства, заможних козаків і міщан. По кілька великих Б. мали: полк. П. Рославець, архієпископ Л. Баранович, родини Миклашевських, Гамаліїв, Рубців та ін. Вироблення й продаж поташу, який був незамінним для добування селітри — гол. компонента у вир-ві пороху, — давало великий зиск власникам Б. Використання на Б. найманої праці шафарів, челядників, робітних людей привело до виникнення поряд з Б. сіл і м-чок: останні, як правило, мали похідну від Б. назву. Значна кількість населених пунктів, які й нині мають назву Б. (їх бл. 80), збереглася до наших днів. В.В. Панашенко.
ника живої укр. мови при ВУАН, Комісії для дослідів над громад.-політ. течіями на Україні при ВУАН, ст. н. с. Музею антропології та етнології ім. Ф.Вовка. 1930 звільнений з ВУАН комісією з чистки академічного апарату. Від 1926 працював також архівістом у Київ. центр. архіві давніх актів. 1930—41 — літ. співробітник київ. вид-в. Перекладав укр. мовою тв. А.Дюма, А.Франса, Р.Роллана, А.Чехова, М.Горького та ін. Автор низки праць з історії революц. рухів в Україні, в т. ч. «Перед польським повстанням 1863 р.: З архівних матеріалів» (1925, кн. 5), «“Світопреставління” в 1857 р.» (1926, кн. 1), «До історії революційно-народницького руху на Україні в першій половині 70-х років. Іван Трезвінський, один з “193-х”» (1926, кн. 4), «Українські переклади революційної літератури 1870-х років», «За сто літ» (1928, кн. 3). П. у м. Київ. Його особистий фонд зберігається у Центр. держ. архіві вищих органів влади та управління України. Літ.: Історія Академії наук України: 1918—1923: Документи і матеріали. К., 1993; Історія Національної Академії наук України. 1924—1928: Документи і матеріали. К., 1998. О.В. Юркова.
рили плацдарм. 5 груд. війська 2-го Укр. фронту в запеклих боях підійшли до зовн. оборонного обБУДДИСТИ воду Будапешта, а війська 3-го Укр. фронту охопили столицю з пд. зх. і 26 груд. 180-тис. угруповання ворога потрапило в оточення. Успішний наступ Червоної армії (див. Радянська армія) стимулював боротьбу угор. народу проти фашистів. 28 груд. Тимчасовий нац. уряд Угорщини, ств. в Дебрецені, оголосив війну нацистській Німеччині. Ультиматум рад. командування про капітуляцію ворог відкинув, а рад. парламентарі були вбиті. Сильними контрударами противник намагався визволити свої оточені війська, та це йому не вдалося, і 13 лют. 1945 С.О. Буда. рад. війська повністю визволили столицю Угорщини. В ході 50-денних запеклих боїв в р-ні Будапешта рад. війська розгромили понад 20 д-зій противника, і нацистська Німеччина втратила в особі Угорщини свого останнього союзника в Європі. Літ.: Важнейшие операции Великой Отечественной войны 1941— 1945 гг. М., 1956; Типпельскирх К. История второй мировой войны. М., 1956; Немеш Д. Освобождение Венгрии. М., 1957; Малахов М.М. От Балатона до Вены. М., 1959; Венгрия и вторая мировая война. М., 1962; Пушкаш А.И. Венгрия во второй мировой войне. М., 1963. І.М. Кулинич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БУДА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
