БРИГЕН Олександр Федорович (Фрідріхович) фон дер (1792—09. 07(27.06).1859) — декабрист, військовик, чиновник, історик, масон. Н. у м. Санкт-Петербург. Зі шляхетного ліфляндського роду. Син офіцера рос. армії (у минулому — придворного в Речі Посполитій) Фрідріха Ернста фон дер Бригена (1752—97) та його дружини Марії, в дівоцтві — Мікешиної. Хрещеник рос. поета Г.Державіна. Освіту здобув у Петровському уч-щі та приватному пансіоні (обидва — у м. С.-Петербург). На військ. службу вступив підпрапорщиком лейб-гвардії Ізмайловського полку 26(14) груд. 1808. Від 1811 — офіцер цього полку. Учасник Війни 1812. 1813 — в антинаполеонівському зарубіжному поході, двічі був поранений. 1814 — з рос. гвардією у Парижі. Повернувся до С.-Петербурга в лип. 1814. Штабс-капітан, командир роти (1816), капітан (1819), полковник (1820). Від верес. 1821 у відставці. Нагороджений золотою шпагою з написом «За хоробрість» (1812), кавалер орденів св. Володимира 4-го ст. з бантом та прусського Залізного (Кульмського) хреста (1813). Близький друг Ф.Толстого, Ф.Глинки, М.Тургенєва (див. Тургенєви). Одружився з дочкою Михайла Миклашевського Софією, мешкав у м-ку Панурівка Стародубського пов. Черніг. губ. (нині село Брянської обл., РФ). Зібрав велику б-ку. Цікавився минулим України. Витяг з «Історії русів»,
що її збирався видати з власними критичними зауваженнями, надіслав К.Рилєєву 21 жовт. (ст. ст.) 1825. Чл. Союзу благоденства з 1818 (в кер-ві його Корінної управи з 1819). У Пн. т-ві (див. Декабристів рух) з 1821, контактував з Пд. т-вом (1825). Заарештований 22(10) січ. 1826. За тиждень був допроваджений до Петропавловської фортеці (утримувався до 27(15) лют. 1827). Покараний Миколою I за 7-м розрядом на каторжні роботи до Сибіру. Від 27(15) квіт. 1827 — у Читинському острозі, з літа 1828 — у м. Пелим Тобольської губ. (нині село Свердловської обл., РФ), з весни 1836 — у м. Курган (нині РФ). Від 1838 служив там канцеляристом. Від 1848 — засідатель окружного суду. Подарував місц. уч-щу переслані йому книги. Перекладав з різних мов, зокрема з англ. — на франц., з лат. та нім. — на рос., в т.ч. переклав «Записки» Юлія Цезаря, супроводивши власною статтею «Жизнь Кайя Юлия Кесаря и взгляд на его характер». Склав нотатки про заслання Б.-К.Мініха до Пелима (викладені 1833 в листах М.Лореру та декабристу Андрію Розену), про походження Павла I (опубл. 1861 у Вільній російській друкарні без підпису). 1850 за рішучий захист огульно звинуваченої людини (пізніше виправданої Сенатом) переведений до м. Туринськ (нині місто Свердловської обл., РФ). З 1855 — знов у Кургані. 1856 в чині титулярного радника взяв відставку. Амністований Олександром II, 1857 вирушив до старшого сина Михайла. В його маєтку Слоут (нині село Глухівського р-ну Сум. обл.) перебував з 2 серп. (21 лип.). Від поч. 1858 — у м. Петергоф (нині Петродворець, С.-Петерб. міськради, РФ) з дочкою Любов’ю та її чоловіком Василем Гербелем (братом М.Гербеля), а восени з ними переїхав до С.-Петербурга. Мав у першому (законному) шлюбі четверо дітей, у другому — з сибірською селянкою Олександрою Томниковою — п’ятеро. П. у м. С.-Петербург.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бриген Олександр Федорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
