БОЯРИ-ШЛЯХТА — родове спадкове боярство, яке фіксується в латиномовних документах на укр. землях у 14—15 ст. під назвою «boiarini nobiles» (в польс. мові «шляхтич» — людина благородного походження). Найвищий прошарок боярського стану, який у процесі еволюції злився з ін. привілейованими станами (панами, зем’янами-шляхтою) і отримав повноправне шляхетство. В Галичині це було зафіксовано Єдлинським привілеєм 1434. На укр. землях у складі Великого князівства Литовського процес консолідації панівних верств (до яких увійшли Б.-ш.) відбувався протягом 15—16 ст. Підсумком стали Статути Великого князівства Литовського та земські реформи 1564—66, які юридично узаконили станові права укр. шляхти, за своїм обсягом ці права фактично дорівнювали сумі прав привілейованих станів Польщі. Літ.: Юргинис Ю.М. Бояре и шляхта в Литовском государстве. В кн.: Восточная Европа в древности и средневековье. М., 1978; Грицкевич А.П. Формирование феодального сословия в Великом княжестве Литовском и его правовые основы (XV—XVI вв.). В кн.: Первый Литовский статут: Материалы республиканской научной конференции, посвященной 450-летию Первого статута. Вильнюс, 1982; Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993. А.О. Гурбик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОЯРИ-ШЛЯХТА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
