«БОЯН» — поширена назва муз. т-в, що виникли наприкінці 19 ст. в Зх. Україні (1-ше — у Львові 1891; голова — В.Шухевич) і проіснували до поч. Другої світової війни (1939). Такі т-ва були у Перемишлі (1891, нині Пшемисль, Польща), Бережанах (1892), Коломиї (1895), Чернівцях (1899), Тернополі, Стрию (обидва — 1901) та ін. містах. Аналогічні т-ва були також на Наддніпрянщині в Києві (1905), Полтаві (бл. 1910). Назву було взято від імені співця, згадуваного у «Слові о полку Ігоревім» (див. Боян). Виникли на підтримку музики та хорового співу. Об’єднавши спершу аматорів, згодом стали важливими осередками діяльності професійних музикантів, насамперед диригентів і композиторів, пізніше — муз. педагогів та виконавців-інструменталістів. При т-вах створювалися хорові колективи, нотні вид-ва, муз. школи, в яких виховувалися як аматори, так і професійні митці.
362 БОЯРИ
Вони влаштовували шевченківські вечори, концерти, конкурси. 1903 відбувся об’єднавчий з’їзд регіональних «Б.», який створив Союз співацьких і муз. т-в. Довголітнім диригентом одного із «Б.» був композитор С.Людкевич. Літ.: Людкевич С. У 40-річчя Львівського Бояну. «Діло», 1932, № 51—54; Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХIХ ст. К., 1960. Ю.П. Ясіновський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««БОЯН»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
