БОРТНИЦТВО (від «борть» — дупло дерева) — спосіб бджільництва, відомий в Україні з найдавніших часів. Прийшло на зміну «вибиранню» меду диких бджіл із природних гнізд. Бортники робили штучні вулики-дупла в деревах або підвішували вулики-колоди високо на гілках і в ті дупла пускали рої. Б. було однією з важливих галузей г-ва. Регламентувалося звичаєвим правом, охоронялося законами («Руською правдою», Статутами Великого князівства Литовського тощо). Мед споживали, продавали, податки платили медом та воском. Б. зумовило появу особливих соціальних категорій нас., а також ремісничих спеціальностей (бортники, пасічники, вос-
354 БОРТНЯНСЬКИЙ
кобійники, медовари, свічкарі та ін.). Як масовий вид сел. промислу на Поліссі та в Карпатах Б. існувало ще в 40—50-х рр. 19 ст., згодом — лише в найглухіших гірських та поліських районах. Літ.: Грушевський М. Ілюстрована історія України. К.—Львів, 1913; Культура і побут населення України. К., 1993. Т.О. Комаренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОРТНИЦТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
