БОРИСОВ Андрій Іванович (1797 або 1798—12.10(30.09).1854) — декабрист (див. Декабристів рух). Прийнятий до масонської ложі Трьох царств природи в Одесі (1818). Брат П.Борисова. Старший син викл. освіт. закладів Чорномор. флоту Івана Борисова та його дружини Парасковії (у дівоцт-
ві — Дмитрієвої). До війська вступив 1816 юнкером 26-ї артилер. бригади (з 1819 — Грузин. гренадерська), воював на Кавказі. 1818 у м-ку Решетилівка разом із братом створив таємне «Товариство першої згоди», невдовзі перейм. на «Товариство друзів природи». Від черв. 1820 — прапорщик, від лип. служив у 8-й артилер. бригаді в м. Новоград-Волинський. Став одним із фундаторів Товариства з’єднаних слов’ян, співавт. правил для його чл. Пішов у відставку в чині підпоручика 24 груд. (ст. ст.) 1823, мешкав у слободі Боромля Охтирського пов. Слобідсько-Української губернії (нині село Тростянецького р-ну Сум. обл.). 26(14) груд. 1825 повернувся до Новограда-Волинського, а потім прибув до Старокостянтинівського пов. Волин. губернії. Намагався залучити Пензенський піх. полк і своїх товаришів по колиш. службі — артилеристів до Чернігівського полку повстання. Вперше заарештований у Києві 26(14) січ. 1826 (разом із Я.Андрієвичем), але за добу жандарми його відпустили. Вдруге взятий під варту за спец. наказом 21 (09) лют. у с. Буймер Лебединського пов. Слобідсько-Укр. губ. (нині село Тростянецького р-ну Сум. обл.). Утримувався у Петропавловській фортеці. Звинувачений як в організації підпілля та кер-ві конспірацією, так і в задумі царевбивства й підбурюванні солдатів до заколоту. У лип. засуджений за 1-м розрядом до страти, конфірмований на довічну каторгу (згодом строк було скорочено до 20, пізніше — 13 років). У кайданах допроваджений до Сибіру, спочатку в Іркутськ. Майже рік працював на Благодатській копальні, наступних три роки — в Читинському острозі, ще дев’ять років — на Петровському заводі (нині м. Петровськ-Забайкальський Читинської обл., РФ). Від 1839 — на поселенні в с. Подлопатноє (Подлопатки, Подлопатіно) Верхнєудинського пов. Іркутської губ., від 1841 — в с. Малая Разводная, поблизу Іркутська (нині місто в РФ). Захопився природознавством, розробив нову класифікацію комах, займався городництвом. Підробляв палітурником. Збожеволів, перебував під доглядом брата Петра, після раптової смерті якого в той же день покінчив життя самогубством.
Літ.: Коробка Н. Декабристы братья Борисовы и Общество соединенных славян. «Современник», 1911, № 5; Назарець О.І. До біографії бр. Борисових. В кн.: Декабристи на Україні. К., 1926; Восстание декабристов: Материалы, т. 5. М.—Л., 1926; Рындзюнский П.Г. Декабристы братья Борисовы в годы жизни на поселении. «Труды Государственного исторического музея», 1941, вып. 15; Силкин А.В. Декабристы братья Борисовы: новые материалы к биографии. «Декабристские чтения», 1991, вып. 4; Казьмирчук Г.Д., Сілкін А.В. До питання про висвітлення в «Історії міст і сіл Української РСР» життя і революційної діяльності декабристів Борисових. В кн.: V Всеукраїнська наукова конференція з історії краєзнавства: Тези доповідей і повідомлень. К.—Кам’янець-Подільський, 1991. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Борисов Андрій Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
