БОНЯК (бл. 1070 — після 1167) — хан куманів, зх. гілки половецького етносу (див. Половці). Очолював об’єднання половецьких орд на Правобережжі Дніпра. У 90-ті рр. 11 ст. Б. і хан Тугоркан із візант. імп. Алексєєм I Комніним розбили печенігів, рештки яких осіли в Болгарії. 1094 разом з
Тугорканом підтримав невдалу спробу самозванця Псевдо-Діогена захопити Константинополь. Після 1094 Б. здійснив кілька вдалих походів на тер. Київської Русі в союзі з ханом Тугорканом, а після загибелі останнього — з ханом Шаруканом. 1096 ледве не захопив Київ, спустошивши його околиці. 1107 об’єднані війська київ. та переяслав. князів Святополка Ізяславича і Володимира Мономаха розбили Б. і Шарукана на р. Сула (прит. Дніпра) під м. Лубни, де загинув брат Б. Тааз. Після цієї поразки об’єднання орд на чолі з Б. розпалося. Б. — послідовний ворог рус. князів — на відміну від ін. половецьких ханів, майже не брав участі в міжусобній боротьбі на Русі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОНЯК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
