БОНЧКОВСЬКИЙ Володимир (B№czkowski Wіodzimierz; 26.03. 1905—19.08.2000) — польс. публіцист і політолог, україніст. Н. на залізничній ст. поблизу оз. Байкал (Росія) в родині польс. політ. засланця, педагога за фахом. Закінчив г-зію в м. Чита (нині місто в РФ). 1921 родина перебралася до Харбіна (Маньчжурія, Китай), 1925 вернулася до Польщі. Закінчив гуманітарний ф-т Варшавського ун-ту (спеціалізація — право, англ. філологія, китаєзнавство). Від 1930 працював у Сх. ін-ті (Instytut Wschodni) у Варшаві. Фахівець з широкого спектру сх. проблем тогочасної Польщі, польс.-укр. стосунків, рос. політики та ін. Авторитетний публіцист, засн. і гол. ред. місячника, згодом тижневика «Biuletyn Polsko-Ukraiсski» (Варшава, 1932— 38), де пропагував потребу позитивної польс. політики в укр. справі та ідею польс.-укр. співпраці в дусі угоди Ю.Пілсудський—C.Петлюра 1920 (див. Договір між УНР і Польщею 1920). Один із нечисленних «білих круків» (за І.Кедриним) тогочасного польс. сусп-ва, який виступав за налагодження діалогу з українцями; ред. квартальника «WschуdOrient» (1930—39), місячника «Problemy Europy Wschodniej» (1939), автор кількох книг із сх.-європ. проблематики. Мобілізований на-
передодні Другої світової війни у серп. 1939, у верес. цього ж року залишив Польщу й до 1941 з польс. дипломатичним паспортом перебував у Румунії, редагував бюлетень «Sprawy sowieckie». Через Туреччину дістався Бл. Сходу, працював у представництві 2-го від. штабу Головнокоманд. Війська Польс. (див. Андерса армія), звідки звільнений як пілсудчик і «ворог Росії» напередодні візиту прем’єр-міністра уряду Польщі на еміграції В.Сікорського до Москви. Працював у Центрі інформації на Бл. Сході, згодом — в Акції континентальній, готував аналітичні огляди ситуації в СРСР та на Сході. Після II світ. війни — один з ініціаторів створення в Єрусалимі Ін-ту Бл. й Серед. Сходу «Reduta», його ген. секретар. Від 1955 мешкав у США, працював у б-ці Конгресу США. Від 1971 на пенсії. Нагороди: Золотий хрест Заслуги (1938), Офіцерський хрест ордену Відродження Польщі (1994). П. у м. Вашингтон (США). Тв.: U Ÿrуdeі upadku i wielkоœci. Warszawa, 1935; Grunwald czy Pilawce? Warszawa, 1938; W obliczu wydarzeс. Warszawa, 1939; U Ÿrуdeі polskiej idei federacyjnej. Jerozolima, 1945; Rosja wczoraj i dziœ: Studium historyczno-polityczne. Jerozolima, 1946; Russia and Asia. Beirut, 1951; Sprawa ukraiсska. «Kultura», Paryї, 1952, N 7/8 (57/58); Soviet policy in the Middle East. Washington, 1958; Karta z historii stosunkуw polskoukraiсskich: Biuletyn Polsko-Ukraiсski. «Niepodlegіoœж: Rocznik», Nowy York— Londyn, t. 19, 1986; t. 21, 1988; t. 24, 1991; O wschodnich problemach Polski: Wybуr pism. Krakуw, 2000. Літ.: Кедрин І. Життя — події — люди: Спомини і коментарі. НьюЙорк, 1976; Cisek J. Wіodzimierz B№czkowski. «Eurazja», 1997, N 1; Klоczkowski J. Jak rozwi№zaж spуr polsko-ukraiсski? Publicystyka Wіodzimierza B№czkowskiego z lat trzydziestych. В кн.: Narody i historia. Krakуw, 2000; Klоczkowski J., Kowal P. O Wіodzimierzu B№czkowskim. В кн.: B№czkowski W. O wschodnich problemach Polski: Wybуr pism. Krakуw, 2000; Kornat M. Sowietologia i studia wschodoznawcze w Polsce miкdzywojennej. «Zeszyty historyczne», z. 140. Paryї, 2002. О.С. Рубльов.
ків. 1909 закінчив комерційне уч-ще і вступив на природниче від-ня фізико-мат. ф-ту Петерб. ун-ту. Перша друкована праця з’явилася 1912 в Рос. антропологічному журналі і була пов’язана з етногр. вивченням народів Пн. Кавказу. 1914 був учасником Першої світової війни, проте за станом здоров’я його демобілізовано. Зі встановленням рад. влади працював на посаді зав. від. охорони пам’яток мист-ва і старовини у Крим. обласному виконавчому к-ті. 1922 закінчив Петрогр. ун-т і 1924—30 працював асистентом каф-ри антропології Ленінгр. держ. ун-ту і кер. низки палеонтологічних експедицій у Криму. 1924—25 відкрив та дослідив найдавнішу в Криму ранньопалеолітичну стоянку в гроті Киїк-Коба (див. Киїк-Кобинська культура). Вперше в СРСР виявив рештки поховання дорослого неандертальця та кістяка дитини. У 1930-х рр. працював ст. н. с. Держ. акад. історії матеріальної к-ри (нині Ін-т археології РАН) та ст. спеціалістом в Геол. ін-ті АН СРСР (нині Ін-т геології РАН). Результати досліджень викладено ним у 3-томній праці «Палеоліт Криму» (1-й т. «Грот Киїк-Коба» вийшов 1940, 2-й — «Кисть викопної людини з гроту Киїк-Коба» — 1941). 1941 у зв’язку з блокадою Ленінграда (нині Санкт-Петербург) разом з Ін-том історії матеріальної к-ри евакуювався до Казані (нині місто в Татарстані, РФ), де працював над 3-м т. — «Кістяк, стопи й гомілки викопної людини з гроту Киїк-Коба», який був опубл. уже після смерті вченого (1954). П. у м. Казань. Літ.: Колосов Ю.Г. 80-річчя від дня народження Г.А.Бонч-Осмоловського. «УІЖ», 1970, № 5; Бібіков С.М. Гліб Анатолійович Бонч-Осмоловський (1890—1943). До 100-річчя з дня народження. «Археологія», 1990, № 1; Смирнов С.В. Г.А.Бонч-Осмоловський і сучасна археологія. Там само. П.І. Скрипник.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бончковський Володимир» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
