БОНЧ-БРУЄВИЧ Володимир Дмитрович (28.06.1873—14.07. 1955) — рад. держ. і парт. діяч. Н. в м. Москва в дворянській родині. Від 1892 — учасник марксистських гуртків. 1896 емігрував до Швейцарії, де встановив зв’язки з плехановською групою «Визволення праці». 1901 познайомився з В.Леніним, став його прибічником та співробітником «Искры». 1903— 05 керував б-кою та архівом РСДРП(б) у Женеві. 1904 створив та очолив «Видавництво соціал-демократичної партійної літератури
В.Бонч-Бруєвича та В.Леніна». Співробітник та ред. більшовицьких видань. На еміграції листувався з І.Франком, видав без цензурних скорочень прозаїчні тв. Г.Сковороди та деякі тв. укр. реліг. сектантів (баптистів, п’ятидесятників та ін.). 1905—14 активно співпрацював з Петерб. АН — чл. комісії з дослідження творчої спадщини Г.Сковороди. Після Лютневої революції 1917 — чл. виконкому Петрогр. ради, чл. редакції «Известий Петроградского Совета» (до трав.) та тимчасової ред. більшовицької газ. «Рабочий и солдат». Активний учасник Жовтневої революції 1917 в Петрограді (нині СанктПетербург): чл. К-ту революц. оборони Петрограда, голова К-ту з боротьби з саботажем та контрреволюцією — попередником ВЧК. 1917—20 — керуючий справами РНК РСФРР. П. у м. Москва. О.І. Ганжа.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОНЧ-БРУЄВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
