БОЛБОЧАН Петро Федорович (05.10.1883—29.06.1919) — військ. діяч, полк. Армії УНР. Н. в с. Геджев (Гиждево) Хотинського пов. Бессарабської губ. (нині с. Ярівка Хотинського р-ну Чернів. обл.) у сім’ї священика. Освіту здобув у Кишинівській духовній семінарії і Чугуївській юнкерській шк. (1909). Полковий ад’ютант 38-го Тобольського піх. полку. З 1917 — підполковник Армії УНР, 4 листоп. 1917 — комендант 1-го Респ. піх. полку в складі 2-ї Сердюцької д-зії, яка стримувала більшовицький наступ у січ. 1918. 27 січ. 1918 — командир 2-го куреня Окремого Запорізького корпусу Армії УНР, на чолі якого здійснив військ. операцію в Криму. В період Української Держави — полковник, командир 2-го Запоріз. полку. В листоп. керував протигетьман. повстанням (див. Протигетьманське повстання 1918; П.Скоропадський) у Харкові та всіма військ. частинами Лівобережної України. Восени 1918 за наказом Директорії командував Запоріз. корпусом. 24 січ. 1919 заарештований за наказом гол. отамана С.Петлюри. На початку трав. звільнений за наполяганням офіцерів і вояків корпусу, а також при сприянні діячів Укр. християн.-демократ. партії. 6 черв. 1919 зробив спробу самовільно очолити корпус. Заарештований. За вироком Військ.-польового суду УНР 29 черв. розстріляний на ст. Балин (нині на тер. Дунаєвецького р-ну Хмельн. обл.). Літ.: Шемет С. Полковник Петро Болбочан (Замітки до історії Запорозького корпусу 1917—1919 рр.).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Болбочан Петро Федорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
