БОГУСЛАВ — місто Київ. обл., райцентр. Розташов. на берегах р. Рось (прит. Дніпра). Залізнична ст. Нас. 19 тис. осіб (1998). Перші літописні згадки про Б. належать до 1195. Укріплений пункт прикордоння Київської Русі, р-н осадництва чорних клобуків (див. Клобуки чорні). 1240 зруйнований монголо-татарами (див.
Монголо-татарська навала). Від 1362 був у складі Великого князівства Литовського, від 1569 — у складі Речі Посполитої. 1591 польс. король Сигізмунд III Ваза надав місто у володіння волин. воєводі кн. Я.Острозькому, з цього часу Б. — центр староства. 1620 одержав магдебурзьке право і герб. Жителі міста брали активну участь у козац. русі (символом тогочасної боротьби укр. духу з татар.-турец. світом став образ Марусі Богуславки — бранки-українки, яка й на чужині пам’ятає про батьківщину). Вони відгукувались на Косинського повстання 1591— 1593, Наливайка повстання 1594— 1596, Павлюка повстання 1637, повстання 1638 під проводом Я.Острянина. 1648 Б. став сотенним містом Білоцерківського полку. Б.Хмельницький з військом перебував у Б. 1651, 1654 і 1655. Тут гетьман приймав антіохійського патріарха Макарія (1654). За Андрусівським договором (перемир’ям) 1667 Б. лишився за Річчю Посполитою. По Руїні Б. став одним із центрів відродження козацтва на Правобережній Україні. Від 1685 до 1712 Б. — полкове місто Богуславського полку, на чолі якого стояв С.Самусь. Протягом 18 ст. Богуславщина була зоною поширення гайдамацького руху. Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Б. став повітовим центром Київської губернії Рос. імперії (до 1837; потім — заштатне місто Канівського пов. Київ. губ.). Місто тоді перебувало у власності магнатів польс. походження (з тих часів відома пісня про Бондарівну «У містечку Богуславі Каньовського пана»). Тут існувала значна єврейс. громада (за даними перепису 1897, із 11 372 жителів — 7445 євреїв). У 19 ст. Б. розвивається як торг. (ярмарковий) та пром. (провідні галузі — переробка с.-г. продукції, деревообробна) центр. За часів української революції 1917— 1921 — одне з місць поширення значних повстанських рухів (див. Повстанський рух в Україні 1918— 1922), тут мав місце і єврейс. погром (влаштований денікінцями). 1921—23 — повітовий центр. Райцентр 1923—62 та від 1966. 1938 Б. здобув статус міста. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації (26 лип. 1941 — 3 лют. 1944) тут діяв рух Опору.
Уродженцями міста були живописці А.Галик, І.Сошенко. У ньому перебували Т.Шевченко, Марко Вовчок, І.Нечуй-Левицький, С.Васильченко та ін. У Б. — Свято-Троїцька церква (1862), пам’ятники: партизанцікомсомолці Марині Гризун (1949); Марусі Богуславці (1980). Літ.: Батушан О.Д., Сікорський М.І. Шляхами Київщини. К., 1968; ІМіС УРСР. Київська область. К., 1971; Ніколенко І.Ю. Богуславщина: Нариси з історії краю. Богуслав, 1994. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОГУСЛАВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
