БОГУН Іван (р. н. невід. — 17.02.1664) — кальницький (він.) полковник (1650, 1651, 1653—57), один з видатних військ. діячів національної революції 1648—1676. Ймовірно, походив з укр. дрібної шляхти. З поч. 40-х рр. 17 ст. брав участь у боротьбі донських і запороз. козаків проти турец. та татар. нападників. У Зборівському договорі Криму з Польщею 1649 його згадано серед старшини полкової сотні Чигиринського полку. 1650 призначений кальницьким полковником. 1651—53 виявив неабиякі здібності як військ. стратег і тактик у боях з польс. шляхтою під Вінницею, Монастирищем і Жванцем (див. Жванецька облога 1653), брав участь у поході в Молдову. У ході Берестецької битви 1651, коли через зраду союзника — крим. хана Іслам-Гірея III і захоплення ним у полон Б.Хмельницького укр. військо опинилося в оточенні противника, козаки обрали Б. гетьманом наказним. За-
Д.Г. Богров.
Дубовий хрест на могилі Івана Богуна, м. Новгород-Сіверський.
320 БОГУНА
А.С. Богунський.
вдяки його мужності й винахідливості оточення було прорвано і козац. загонам вдалося відступити до м. Біла Церква. 1654—57 успішно діяв під Брацлавом, Уманню, Охматовим (нині село Жашківського р-ну Черкас. обл.), громив татар. кінноту, яка з метою грабунків періодично вдиралася в межі України. Ще до Переяславської ради 1654 Б. виступав проти союзу з рос. царем, застерігав про можливі негативні наслідки такого акту. Б. відмовився скласти присягу на вірність рос. монархові. Після смерті (1657) Б.Хмельницького 1658 підтримав гетьмана І.Виговського в боротьбі за вихід України зі складу Рос. д-ви. Проте незабаром засудив пропольс. політику Виговського і виступив одним з організаторів повстання проти нього на Правобережжі (див. Богуна повстання 1659). 1659 козац. полки Б., І.Безпалого, запорожці на чолі з кошовим отаманом І.Сірком, об’єднавшись з частинами рос. армії, розгромили військо гетьмана. 1662, після тривалого переслідування, польс. владі вдалося захопити Б. і кинути до в’язниці Марієнбург (нині м. Мальборк, Польща). 1663 король Ян II Казимир Ваза звільнив його, розраховуючи на участь Б. у військ. поході на Лівобережну Україну. Проте, запідозрений у зносинах з росіянами і гетьман. урядом І.Брюховецького, Б. був заарештований у лют. 1664 і розстріляний біля м. Новгород-Сіверський. Подвиги Б. оспівані в укр. нар. творчості, зокрема в істор. думі «Іван Богун». Літ.: Петровський М. Іван Богун. Саратов, 1942; Яковлєва Т. Іван-Богун-Федорович. «Київська старовина», 1992, № 5; Гуржій О.І. Іван Богун: деякі міфи та реальність. «УІЖ», 1998, № 1. О.І. Гуржій.
встання 1657—1658). Супроти опозиції гетьман надіслав загін іноз. війська та козаків-найманців під началом І.Сербина й І.Богуна. Після розгрому повстанців і загибелі М.Пушкаря І.Виговський зі своїми прибічниками С.Богдановичем-Зарудним, Г.Гуляницьким, П.Тетерею та ін. пішли на угоду з урядом Речі Посполитої з метою спільної боротьби проти Рос. д-ви. Підписання ними 16(06) верес. Гадяцького договору 1658 про перехід України під владу польс.шляхетського уряду зумовило ряд повстань (керівники І.Я.Іскра, І.Донець, І.Сірко, І.Безпалий та ін.). І.Богун також відмовився підтримати рішення, підписане в Гадячі, а тому 1659 разом з І.Сірком організував на Лівобережній Україні й Правобережній Україні рішучий опір гетьман. війську і його спільникам — крим. татарам. В результаті запеклих боїв протягом весни—літа останні були розгромлені, а сам І.Виговський у вересні змушений був шукати притулок у Польщі. Літ.: Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 7. СПб., 1872; Те саме, т. 15. СПб., 1892; Петровський М. Іван Богун. Саратов, 1942; Мишко Д.І. Іван Богун: короткий історичний нарис. К., 1956. О.І. Гуржій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОГУН ІВАН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
