«БОГОГЛАСНИК» — зб. реліг. пісень, які виконувалися поза церк. обрядом. В піснях прославлялися Ісус Христос і Пресвята Богородиця, святі й преподобні, місц. чудотворні ікони. «Б.» виник на основі рукописних співаників 17—18 ст. і під такою назвою з’явився у 18 ст. Перше друковане вид. побачило світ 1790 в Почаєві
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««БОГОГЛАСНИК»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
