БОГДАНОВИЧ (у дівоцтві — Кріль) Тетяна Олександрівна (15 (03).08. 1872, за ін. даними 1873— 31.12. 1942) — письменниця, історик. Дружина А.Богдановича. Н. в м. Санкт-Петербург у дворянській родині. Змалку виховувалась у своєї тітки Олександри (сестри рос. революціонера, публіциста Петра Ткачова) та її чоловіка — рос. громад. діяча Миколи Анненського, з якими у 1880-х рр. була на засланні в Сибіру та на Поволжі. 1890 закінчила г-зію у м. Нижній Новгород (нині РФ), 1896 — історико-філол. від-ня Вищих жін. курсів у С.-Петербурзі. Виступала в столичній пресі з публіцистикою, істор. белетристикою та перекладами. По смерті чоловіка (1907) залишилася з 4 дітьми. Редагувала белетристичний від. газ. «Современное слово» (1908—17). У верес. 1918 на запрошення В.Короленка переїхала до Полтави. 1928—32 очолювала секцію дитячих письменників Ленінграда (нині С.-Петербург). Залишила спогади про останні роки життя Короленка («Былое», 1922, № 19). Авторка багатьох книжок, у т. ч.: «Александр I. Историко-биографический очерк» (М., 1912), «Первый революционный кружок Николаевской эпохи. Петрашевцы» (Пг., 1917), «Хождение в народ» (Пг., 1917), «Великие дни революции. 23 февр. — 12 марта 1917 г.» (Пг., 1917); «Биография Владимира Галактионовича Короленко» (Х., 1922), «Любовь людей шестидесятых годов» (Л., 1929). П. у м. Свердловськ (нині м. Єкатеринбург, РФ). Літ.: Короленко В.Г. Собрание сочинений, т. 10. М., 1956; В.Г.Короленко в воспоминаниях современников. М., 1962; Житомирова Н. Т.А.Богданович. «О литературе для детей», 1963, вып. 8; Чуковский К.И. Собрание сочинений, т. 2. М., 1965; Кумпан К.А. Богданович Татьяна Александровна. В кн.: Русские писатели: 1800—1917, т. 1. М., 1989. П.Г. Усенко.
ницькому істотну допомогу в розгромі польс. війська. У Війську Запорозькому ген. суддя, виконував важливі політ. та дипломатичні доручення гетьмана. Зокрема, у квіт. 1650 Б.-З. їздив з посольством до Варшави, з квіт. 1652 очолював дипломатичну місію до Москви, в черв. 1653 — до Стамбула. У берез. 1654 разом з П.Тетерею очолював укр. делегацію на переговорах у Москві щодо укр.-рос. міждерж. договору. У листоп. 1655 Б.-З. очолив укр. посольство на переговорах з Кримом, на яких порушувалося питання про відновлення чинності укр.-крим. військ.-політ. союзу. На поч. 1657 з дипломатичною місією відвідав Трансільванію (істор. область на пн. Румунії). Потім упорядковував козац. устрій на Волині з метою приєднання цього регіону до Укр. козац. д-ви. Активно підтримував політ. курс гетьмана І.Виговського. Брав участь у виробленні та ратифікації Гадяцького договору 1658. На варшавському сеймі 1659 отримав нобілітацію та королів. універсали на маєтності. В уряді Ю.Хмельницького Б.-З. репрезентував політ. сили пропольс. орієнтації. Був одним із творців Чуднівського договору 1660, за укладення якого отримав від польс. короля м-ко Мліїв (нині село Городищенського р-ну Черкас. обл.). Брав участь у воєн. кампанії 1664 на боці Яна II Казимира Ваза. Подальша доля невідома. Літ.: Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 3. СПб., 1861; Те саме, т. 10. СПб., 1878; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы, т. 3. М., 1954; Документы Богдана Хмельницкого (1648—1657). К., 1961; Липинський В. Твори, т. 1—2. Філадельфія, 1980; Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. К., 1993; Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 9, ч. 1—2. К., 1996; Те саме, т. 10. К., 1998; Універсали Богдана Хмельницького (1648—1657). К., 1998. В.М. Горобець.
(там само, у Львові та ін. містах) до поч. 20 ст. Авторами і носіями реліг. пісень були мандрівні студенти Київ. акад., колегій, дякивчителі й учні шкіл, відомі діячі церкви і к-ри, поети й музиканти. Нерідко вони залишали свої імена у формі акровіршів. Реліг. пісні складали, зокрема, святитель Димитрій Ростовський, Г.Сковорода, Д.Левковський, І.Вольський, І.Пашковський, І.Мастиборський та ін. Тексти записувалися церковнослов’ян. і народнорозмовною мовами, рідше вживалися польс. мова й латина; нотні тексти писалися київ. нотацією. Пісні укладалися силабічними віршами різних розмірів і строфічної будови. Серед найпопулярніших були пісні різдвяного циклу, чимало з яких до сьогодні збереглися в побуті й церк. богослужінні («Не плач, Рахіле», «Ангел пастерем вістил», «Христос рождається», «Бог предвічний», «Дивная новина», «Нова радість стала»). Богородичні пісні пройняті особливим теплом, лірикою, а то й позначені патріотичними мотивами («Пречиста Діво, Мати Руського краю», «Богородице Царице», «Ой зійшла зоря» — про Почаївську ікону Богородиці). Покаянні псалми царя Давида згодом перейшли в нар. лірницьке середовище, тема спокути була визначальною, популярними були богогласникові псалми «О горе мні, грішнику», «Ісусе мій прелюбезний». Пісні з «Б.» опрацьовували композитори М.Лисенко, М.Леонтович, С.Людкевич, В.Барвінський, О.Кошиць, Й.Кишакевич. Літ.: Щурат В. Із студій над Почаївським «Богогласником». Львів, 1908; Щеглова С. «Богогласник»: Историколитературное исследование. К., 1918; Франко І. Духовна й церковна поезія на Сході й на Заході: Вступ до студій над «Богогласником». В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 39. К., 1983; Український кант XVII—XVIII століть. К., 1990; Гнатюк О. Українська духовна барокова пісня. Варшава—К., 1994; Медведик Ю. «Богогласник» — визначна пам’ятка української музичної культури XVII—XVIII століть. «ЗНТШ», 1996, т. 232. Ю.П. Ясіновський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Богданович Тетяна Олександрівна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
