БОБРОК-ВОЛИНСЬКИЙ Дмитро Михайлович (р. н. невід. — після 1389) — полководець і політ. діяч Великого князівства Московського останньої третини 14 ст. з династії Гедиміновичів. Син Коріята-Михайла, князя Новгородка Литовського (сучасне м. Новогрудок у Білорусі), онук вел. кн. литов. Гедиміна. 1356 був одружений з дочкою вел. кн. моск. Івана II Івановича Красного, ім’я якої письмові джерела дають порізному (Анна, Любов). Засн. відомого в Росії роду Волинських. Вірогідно, що прізвиська «Боброк-Волинський», «Волинець» дістав від назви свого першого маєтку — волості Бібрка поблизу м. Львів, якою міг володіти після приходу старших братів-князів Коріятовичів на Волинь і Поділля (1344) з метою розширення і оборони володінь Великого князівства Литовського в цьому регіоні. Виїхав до Пн.-Сх. Русі, ймовірно, через несприятливі обставини, що склалися для його родини внаслідок походу військ польс. короля Казимира III Великого на Волинь 1366. Спершу — тисяцький у вел. кн. суздальсько-нижегородського Дмитра Костянтиновича Старшого, з 1371 — воєвода на моск. службі. Того самого року завдав поразки війську вел. кн. рязанськогоОлега Івановича у битві біля Скорнищева (нині с. Каніщево Рязанської обл., РФ) і брав участь в укладенні литов.-моск. перемир’я. Посів одне з перших місць у феод. еліті Великого князівства Московського, зміцненню якого сприяв як полководець. Його ім’я першим значиться серед свідків на духівниці Дмитрія Донського 1389. Був одним з кер. успішних походів моск. полків на ординське м. Булгар Великий (1377) і чернігово-сіверські землі Великого князівства Литовського (1379). Прославлений в історико-літ. пам’ятках т. зв. Куликовського циклу як один з організаторів розгрому золотоординського війська темника Мамая у Куликовській битві 1380. Згідно з деякими літописами, загинув (1399) у битві біля р. Ворскла
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОБРОК-ВОЛИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
