БОБРИНЕЦЬ — місто Кіровогр. обл., райцентр. Залізнична ст. Нас. 12,8 тис. осіб. Вперше згадується під 1767 у зв’язку з повідомленням запороз. полк. А.Кийнаша, що поблизу р. Сугоклія (прит. Інгулу, бас. Пд. Бугу) з’явилося поселення Малий Бобринець. 1829—65 Б. — повітове місто Херсон. губ. З розвитком капіталіст. відносин у серед. 19 ст. в Б. почали активно розвиватися візництво, ковальство, взуттєва, швейна галузі пром-сті. Наприкінці 19 ст. в місті діяло 118 пром. і торг. підпр-в. Поступово Б. перетворюється на один із значних ринків найму с.-г. робітників. З 2-ї пол. 19 ст. культ. життя Б. було тісно пов’язане з діяльністю родоначальників укр. театру М.Кропивницького та І.Карпенка-Карого, які в 1860-х рр. створили тут аматорський театральний гурток. Від 1923 Б. — райцентр Єлизаветградської округи, 1932—39 у складі Одес. обл., з 1939 — Кіровогр. обл. Від черв. 1930 Б. с-ще міськ. типу, а з жовт. 1938 — місто. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 під час гітлерівської окупації від 6 серп. 1941 по 16 берез. 1944 на тер. Бобринецького р-ну діяла підпільно-диверсійна група
306 БОБРИНСЬКИЙ
на чолі з В.Репешко. 1959 відкрито музей М.Кропивницького та братів Тобілевичів, а в листоп. 1972 у Б. споруджено пам’ятник М.Кропивницькому. Уродженці Б.: Л.Корнієць — голова Раднаркому УРСР (1939— 44), П.Шумилов (1901—42) — тричі лауреат Держ. премії СРСР, д-р тех. наук. Літ.: Гуржій І. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кінця XVIII ст. до 1861 року). К., 1962; ІМіС УРСР. Кіровоградська область. К., 1972; До джерел історії краю. З найдавніших часів до кінця XVIII ст.: Навчальний посібник. Кіровоград, 1994. О.Г. Бажан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОБРИНЕЦЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
