БЛІЦКРИГ (нім. blitz — блискавка, krieg — війна), «блискавична війна» — одна з теорій ведення наступальної війни, розроблена нім. ген.-фельдмаршалом А. фон Шліффеном (1905). Найважливіші положення Б.: випередження противника в зосередженні та розгортанні військ; досягнення переваги на вирішальних напрямах; раптовість нападу; дезорганізація тилових комунікацій та управління військами противника, знищення гол. сил противника шляхом розсічення й оточення великих угруповань; нещадний терор на зайнятих землях, використання «п’ятої колони». Реалізація плану «блискавичної війни» під час Першої світової війни передбачала вторгнення нім. військ у Францію і після швидкого її завоювання перехід до спільного з австро-угор. армією наступу на Російську імперію. Завдяки наступу рос. армії на Сх. Пруссію та її успішним діям проти австро-угор. військ (див. Галицька битва 1914) вдалося зірвати стратегічні плани нім. командування. На Пн.-Зх. фронті рос. з’єднання ще з жовт. 1914 перейшли до стратегічної оборони, а на Пд.-Зх. взимку 1915 вели успішні бої за оволодіння Карпатами. На теорії Б. базувався й план «Барбаросса». Теорія Б. зазнала краху і в Другій світовій війні внаслідок прорахунків нім. командування й недооцінки воєнно-екон. та патріотичного потенціалу противника. У результаті літньо-осіннього наступу 1941 вермахт просунувся вглиб СРСР на відстань від 850 до 1250 км і наблизився до Ленінграда (нині Санкт-Петербург), Москви, Ростова-на-Дону (нині місто в РФ). Ціною величезних людських і матеріальних втрат ворога
302 БЛОК
було зупинено. Відтак реалізувати план «Барбаросса» не вдалося: гітлерівці не змогли зламати здатність рад. ЗС до організованих дій. Після невдачі повторного удару на Москву (див. Битва під Москвою 1941—1942) військ. дії на більшій частині фронту набули позиційного характеру, і війна затяглася всупереч нім. планам. Однією з гол. причин провалу «блискавичної війни» проти СРСР став героїзм людей, які зі зброєю в руках захищали свою рідну землю, й опір більшості поневоленого населення. Літ.: История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941—1945, т. 2. М., 1961; Прусскогерманский генеральный штаб 1940— 1965. К его политической роли в истории. М., 1966; Безыменский Л. Особая папка «Барбаросса». М., 1972; Анфилов В.А. Провал «блицкрига». М., 1974; Крах блицкрига: урок милитаристам и агрессорам (По материалам научной конференции в связи с 45-й годовщиной начала Великой Отечественной войны 1941—1945 гг.). М., 1987. О.Є. Лисенко.
М. Блок.
діляв уваги ролі особистості в історії, віддаючи перевагу проявам колективної свідомості сусп-ва в цілому. Ідеї Л.Февра і Б. заклали основу тотальної соціальної історії, зокрема історії ментальності. Ідеї істор. синтезу відбилися в кн. «Характерні риси французької аграрної історії» (1931) і «Феодальне суспільство» (1939—40). На початку Другої світової війни — на фронті, після капітуляції Франції — активний учасник руху Опору. Страчений гестапо в м. Сен-Дід’є-де Форман (департ. Ен, Франція). 1949 Л.Февр видав незакінчену працю Б. «Апологія історії, або Ремесло історика», в якій узагальнено дослідницькі методи останнього. Тв.: Характерные черты французской аграрной истории, т. 1. М., 1957; Апология истории, или Ремесло историка. М., 1986; Короли-чудотворцы. Очерк представлений о сверхъестественном характере королевской власти, распространенных преимущественно во Франции и в Англии. М., 1998; Феодальне суспільство. К., 2002. Літ.: Fink K. A Life in History. Cambridge, 1988; Гуревич А.Я. Исторический синтез и школа «Анналов». М., 1993. А.Г. Плахонін.
полеоном I 1806—14, прикладом мор. Б. — взаємна Б. Великої Британії та Німеччини під час Першої світової війни. Тривалий час в умовах обмеженої Б. перебували: Ірак (1991—2003), Куба (з 1962 до сьогодення) та деякі ін. країни. Літ.: Современное международное морское право и практика его применения Украиной. К., 1995. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЛІЦКРИГ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
