Виникло внаслідок конфлікту міщан м. Біла Церква з київ. воєводою кн. В.-К.Острозьким. Останній дістав привілей на «доживотне» держання міста і збір місц. податків. Однак майже одночасно міщани отримали самоуправління за магдебурзьким правом і відмовилися підкоритися воєводі. Суд став на бік князя, і привілей місту було скасовано. Міщани вчинили збройний опір, але були розбиті. В наступні роки жителі міста брали участь у Косинського повстанні 1591—1593 та Наливайка повстанні 1594—1596. Літ.: Архив Юго-Западной России, ч. 8, т. 5. К., 1907. С.А. Леп’явко.
до 10 тис. осіб, і протягом ночі вони кілька разів штурмували замок, який захищали старшини і 300 реєстровців. Прибувши до Білої Церкви, Б.Хмельницький ранком 17(07) верес. придушив повстання й стратив 15 його керівників. Проте, враховуючи опір козацтва, він відмовився визнати умови досягнутої між посольствами домовленості. Невдовзі, однак, було укладено ін. договір (див. Білоцерківський договір 1651). Літ.: Oswiкcim S. Dyaryusz 1643— 1651. «Scriptores rerum Polonicarum», t. XIX. Krak™w, 1907; Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. Львів, 1990; Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. К., 1995; Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 9, ч. 1. К., 1996. В.С. Степанков.
бов’язувався до відкриття наступного сейму досягти союзу Крим. ханства з Річчю Посполитою, а якщо ні — жодних стосунків з ним не підтримувати. Укр. сторона позбавлялася права дипломатичних зносин з іноз. д-вами. На відміну від Зборівської угоди, у Б.д. не було пункту про лінію розмежування козац. земель з тер. Речі Посполитої, що означало зниження статусу політ. автономії Війська Запороз. до рівня станового імунітету козацтва. Б.д. спричинив значне загострення соціальної напруги в Україні, антигетьман. виступи і масове переселення козаків до Рос. д-ви. Перемога укр. армії над поляками в Батозькій битві 1652 анулювала умови Б.д. Дж.: Памятники, изданные Временной Комиссиею для разбора древних актов, высочайше утвержденного при киевском военном, подольском и волынском генерал-губернаторе, т. 2. К., 1897; (Jerlicz.) Latopisiec, albo Kroniczka Jochima Jerlicza. Warszawa—Peterburg, 1853; Oswiкcim S. Diaryusz 1643— 1651. Krak™w, 1907. Літ.: Korzon T. Dzieje wojen i wojskowofсi w Polsce, t. 2. Krak™w, 1912; Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 9, ч. 1. К., 1996; Качмарчик Я. Гетьман Богдан Хмельницький. Перемишль—Львів, 1996. В.М. Горобець.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ МІСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1589—1590» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
