БІЛГОРОД — літописне місто на правому березі р. Ірпінь (прит. Дніпра); нині с. Білогородка Києво-Святошинського р-ну Київ. обл. Було другим (як і Вишгород) значним передмістям столиці Київської Русі. За свідченнями письмових джерел, збудоване 991. Місто складалося з двох укріплених ч. — дитинця та окольного граду заг. пл. бл. 100 га. Відігравало значну роль в обороні Києва — було його зх. форпостом. Часто тут сидів надійний союзник вел. київ. кн. (як правило, його син). Вірогідно, в місті розміщувався й князівський двір. У 12 ст. виступає як центр князівства, яке постійно перебувало під контролем Києва. 1117 Володимир Моно-
мах посадив тут свого сина Мстислава Великого, а 1149 Юрій Долгорукий — сина Бориса. Втрата київ. князем цієї фортеці, по суті, означала втрату ним і Києва. Наприкінці 12 ст. тут утверджується Рюрик Ростиславич — спочатку супротивник, а потім співправитель вел. київ. кн. Святослава Всеволодича (1181—94). Зруйнований 1240 під час монголо-татарської навали. Оборонні вали становили собою складну фортифікаційну споруду, важливими елементами якої були кладка із цегли-сирцю та дерево-земляні конструкції. Для аристократичної ч. міста характерними були великі за розмірами житлові будівлі. Б. був центром єпископії. Про високий рівень культової арх-ри свідчать залишки двох храмів — тринефної церкви св. Апостолів з трьома апсидами (стіни були розписані фресками та золотом по тиньку, а підлога викладена різнокольоровими полив’яними плитками) та невеликого одноапсидного храму, біля якого знайдено білокам’яний саркофаг.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЛГОРОД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
