БІДНОВ Василь Олексійович (псевд.: В.Широчанський, В.Степовий, В.Поперешній; 14(02).01. 1874—01.04.1935) — укр. історик, бібліограф, архівіст, дослідник історії Церкви. Н. в с. Широке (нині с-ще міськ. типу Дніпроп. обл.) в родині заможних селян. Закінчив Херсон. духовне уч-ще (1889), Одес. духовну семінарію (1896), Київ. духовну акад. (1902). Брав активну участь у діяльності «Семінарської громади». Викладав в Астраханській (1902—03) та Катериносл. (з 1905) духовних семінаріях. Від 1903 у Катеринославі (нині Дніпропетровськ) — пом. інспектора, викладач. Брав участь у роботі Катериносл. вченої архів. комісії та катериносл. «Просвіти». Редагував «Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии». Секретар Катериносл. вченої архів. комісії (1906— 09). 1909 отримав ст. магістра богослов’я. Разом з Д.Дорошенком видавав тижневик «Дніпрові хвилі» (1910—14). Засн. Катериносл. єпархіального церк.-археол. к-ту (1911). Від 1917 редагував часописи «Степ» та «Вісник товариства “Просвіта”». Чл. Товариства українських поступовців (1909), Української партії соціалістів-феде-
В.О. Біднов.
270 БІДНЯК
М.П. Бідняк.
ралістів (1917). Чл. Української Центральної Ради (1917—18). Від 1918 — екстраординарний проф., від 1919 — декан богословського ф-ту Українського державного Кам’янець-Подільського університету. Від 1921 — на еміграції. Засн. і ректор Укр. нар. ун-ту в Ланцутському таборі для інтернованих 1921 (див. Ланцут). Викладав історію Церкви в Кременецькій духовній семінарії (1921— 22). Редагував двотижневик «ПравославнаВолинь» (1921—22). Проф. Українського вільного університету в Празі, Української господарської академії в Подєбрадах (1922—28) та Українського високого педагогічного інституту ім. М.Драгоманова. З 1928— проф. богословського ф-ту Варшавського ун-ту. Дійсний чл. Церк.-істор. та археол. т-ва при Київ. духовній акад., Укр. наук. т-ва у Києві та НТШ. Почесний чл. Катеринославського обласного музею ім. О.Поля. Фундатор та перший секретар Українського історично-філологічного товариства (1923—29), один із фундаторів Музею визвольної боротьби України (обидва — у Празі). Автор праць з історії Катеринославщини, запороз. козацтва, історії Церкви, освіти та к-ри, укр. історіографії, зокрема студій про Д.Антоновича, М.Грушевського, О.Лазаревського, М.Петрова, А.Скальковського, Є.Сіцінського, К.Харламповича, Д.Яворницького та ін., архівознавства, бібліографії, мемуаристики, біографістики, у т.ч. розвідок про митрополита Макарія (Булгакова), єпископа Василія (Богдашевського), І.Глобу, П.Калнишевського, Г.Каплуна, О.Русова, В.Сокальського, Ф.Фомича, К.Шейковського, Я. та І.Шиянів та ін., а також описів Катериносл. духовної семінарії та Катериносл. єпархії. Опублікував комплекс документів Січового архіву з останніх десятиліть існування запороз. козацтва. Тв.: Последний кошевой Запорожья П.Ив.Калнышевский. «Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии», 1904, вып. 1; Материалы для истории церковного устройства на Запорожье (Из архива Екатеринославской духовной консистории). Там само, 1908, вып. 4; Православная церковь в Польше в Литве (по Volumina Legum). Екатеринослав, 1908; Сведения об архиве Екатеринославской духовной консистории: Документы XVIII в. «Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии», 1908, вып. 4; Краткое историческое известие о Славенской епархии, ныне именуемой Екатеринославскою,
ее архиереях и семинарии. Там само, 1909, вып. 5; Преосвященный Феодосий [Макаревский], епископ Екатеринославский и Таганрогский, и его труды по истории Екатеринославщины. Там само, 1910, вып. 6; «Предложения» князя Г.А.Потемкина-Таврического Екатеринославской казенной палате (1788 г.). Там само, 1912, вып. 8; Материалы для истории колонизации бывших запорожских владений. Там само, 1913; До історії Задунайської Січі. «Україна», 1914, № 3; Список иерархов Екатеринославской епархии. Екатеринослав, 1915; Що читати по історії України (Коротенька історіографія України). Кам’янецьПодільський, 1919; Аполлон Скальковський як історик Степової України. В кн.: Науковий ювілейний збірник українського університету в Празі, присвячений п. Президенту ЧеськоСловацької республіки проф. д-ру Т.Г.Масарикові для вшанування 75-літньої річниці його народження, ч. 1. Прага, 1925; Забутий діяч (Пам’яті О.Косинського). «ЛНВ», 1925, №7— 8; «Устное повествование запорожца Н.Л.Коржа» та його походження й значення. Прага, 1926; Дмитро Антонович. «ЛНВ», 1927, № 11; З історії грошових знаків на Україні. «Записки Української господарської академії в ЧСР», т. 1, Подєбради, 1927; Олександр Лазаревський (З нагоди 25-ї річниці його смерті). Львів, 1927; Січовий архімандрит Володимир Сокальський в народній пам’яті та освітленні історичних джерел. «ЗНТШ», 1927, т. 147; Перші два академічні роки Українського Державного Університету в Кам’янці-Подільському (Уривок із спогадів). «ЛНВ», 1928, № 11; Праці акад. Миколи Петрова з історії українського письменства. «Книголюб», 1929, № 1—2; Праці проф. С.Голубєва з історії України. Там само, 1930, № 1; Бібліографічна діяльність о. Єфимія Сіцінського. Там само, 1931, № 2; Дзвони. Короткі історичні відомості. Варшава, 1931; Одна з спроб перекладу Біблії на українську мову. «Книголюб», 1931, № 1; К.В.Харлампович. «ЕlpiV», 1933, № 2; Марія Магдалина, мати гетьмана І.Мазепи. В кн.: Мазепа: Збірник, т. 1. Варшава, 1938; Церковна анатема на Гетьмана Івана Мазепу. Там само, т. 2. Варшава, 1939; Школа й освіта на Україні. В кн.: Українська культура: Лекції за ред. Д.Антоновича. К., 1993. Літ.: Прокопович В. Пам’яті В.Біднова. «Тризуб», Париж, 1935, № 30— 31; Чикаленко-Келлер Г.Є. Пам’яті В.О.Біднова. Там само, № 28—29; Пам’яті професора Василя Біднова: Засідання Укр. історико-філол. т-ва у Празі дня 30 квітня 1935 року. Прага, 1936 [Бібліогр. праць Б. С. 29—32]; Ульяновський В.І. В.О.Біднов. «УІЖ», 1992, № 10—11; Абросимова С.В. Наукові розвідки Василя Біднова. «Козацтво», 1996, № 7; Чабан М. Василь Біднов у спогадах сучасників. «Борисфен», 1996, № 3; Ульяновський В.І.
Історик церкви Василь Біднов. «Дніпропетровський історико-археографічний збірник», 1997, вип. 1; Саламаха І.В. В.Біднов як дослідник запорозького козацтва. «Придніпровський науковий вісник: Історія та філософія», 1998, № 35. В.І. Ульяновський, О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Біднов Василь Олексійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
