БІБІКОВ Сергій Миколайович (14(01).09.1908—21.11.1988) — укр. археолог. Д-р істор. н., чл.-кор. АН УРСР (1958), чл.-кор. Центр. археол. ін-ту в Берліні, засл. діяч н. УРСР (1975). Н. в м. Севастополь, де здобув середню освіту. Наприкінці 1920-х рр. доля звела його з відомим археологом, фахівцем у галузі палеоліту Г.БончОсмоловським. У його експедиціях Б. пройшов початкову шк. археології, за його ж порадою вступив до Ленінгр. ун-ту, по закінченні якого (1931) прийнятий на роботу до Ін-ту історії матеріальної к-ри АН СРСР. Як археолог Б. формувався в оточенні таких видатних учених, як П.Єфименко, В.Ровдонікас, М.Артамонов, О.Окладников, Б.Піотровський, П.Борисковський. За 20 років він пройшов шлях від н.с. до кер. установи. 1955 Б. переїхав до Києва, де 33 роки працював у Ін-ті археології АН УРСР (нині Ін-т археології НАН України), з яких 14 був його дир. Великою заслугою Б. перед укр. археологією є надання їй істор. спрямування. Його знаменитий заклик «за речами бачити людей, що їх породили» став фактично програмою роботи укр. археологів. Однодумцями Б. були провідні укр. археологи М.Рудинський, Л.Славін, О.Треножкін, В.Довженок, Ю.Захарук та ін. За авторської участі та за редакцією Б. були створені такі фундаментальні праці: «Нариси стародавньої історії УРСР» (1967), 3-томна «Археологія Української РСР» (1971—75). Йому належить також ідея написання багатотомної «Давньої історії України». Теор. узагальнення Б. завжди мали широку джерелознавчу базу. Її складали, зокрема, результати
здійснених ним розкопок у Криму, на Уралі, річках Дністер і Дніпро. Надзвичайно вагомий внесок зробив Б. у вивчення трипільської культури, успішно продовживши справу В.Хвойки, М.Біляшівського, М.Макаренка. Його монографія «Поселение Лука Врублевецкая на Днестре» (1953) і досі є кращою. Приголомшливе враження на наук. світ справила монографія Б. «Древнейший музыкальный комплекс из костей мамонта» (1981), у якій запропоновано безпрецедентну гіпотезу про музику в палеоліті. За сучасною класифікацією, мізинські кістки (див. Мізин) можуть бути віднесені до підгрупи муз. інструментів ударного типу. Експеримент музиканта В.Колокольникова підтвердив правильність висновку Б. Це відкриття набуло широкого міжнар. розголосу, а книгу Б. перекладено багатьма мовами світу. Усе творче життя Б. займався проблемою взаємин людини і природи. Їй присвячено низку ґрунтовних праць, у яких висвітлено питання кризи мисливського г-ва в кам’яному віці, палеоекономіки та палеодемографії в мезоліті й неоліті України. Висновки, яких дійшов учений, багато в чому змінили традиційну марксистську схему лінійного поступового істор. розвитку первісного сусп-ва. Є всі підстави говорити про шк. Б., яка не обмежується лише Україною. Його учні й послідовники працюють у Росії, Молдові, Азербайджані та ін. країнах. Лауреат Держ. премії УРСР. Нагороджений орденом «Знак Пошани». П. у м. Київ. П.П. Толочко.
ляром 1863, був виданий 1906. Відомі також пер. Євангелія священиків проф. Я.Левицького (1921), М.Кравчука (1937) та Т.Галущинського (1946). Перший повний пер. Святого Письма розпочав 1860 П.Куліш, але рукопис згорів під час пожежі. Вдруге він розпочав його разом із І.Пулюєм (останньому належить пер. Псалтиря) за грец. текстом: Novum Testamentum Graece, Coloniae Agrippinae 1866, Typi W.Hassel. Їм допоміг І.Нечуй-Левицький, який переклав Книгу Рути, 1-шу та 2-гу Книги Паралипоменон, Книги Езри, Неємії, Естери та Пророка Даниїла. Переклад вийшов у світ у січ. 1904. Другий повний пер. Біблії належить митрополитові Іларіону (І.Огієнку). В початковій редакції пер. 4-х Євангелій він виконав, проживаючи в Галичині (1922—26) у м. Винники (нині підпорядковане Львів. міськраді) та Львові. Старий Завіт перекладено з гебрейського тексту «Biblia Hebraica», а Новий — за грец. текстом «Novum Testamentum Graece» за ред. Е.Нестлє. Повний пер. Біблії завершено влітку 1940 (опубл. у черв. 1962). Останній пер. належить греко-католикові І.Хоменку. Літ.: Іларіон. Новий переклад Біблії: Історичний нарис. «Віра й культура», 1962, ч. 10—11; Костів К. Нове видання української Біблії. Там само, ч. 12. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бібіков Сергій Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
