«БЕССАРАБСЬКИЙ ПРОТОКОЛ» 1920 — широковживана назва договору між д-вами Антанти й Румунією щодо Бессарабії, підписаного 28 жовт. 1920. Підготовлено на конф. послів д-в Антанти, на яку поклали завдання оформити розв’язання невирішених Паризькою мирною конференцією 1919—1920 питань повоєн. устрою. Майбутнє Бессарабії цілком залежало від подій 1918—20 в Україні та Росії. Воліючи віддати Бессарабію Румунії, кер. Антанти рахувалися й з інтересами свого союзника — «білої» Росії. Після поразки ген. А.Денікіна засідання Паризької мирної конф. 20 січ. 1920 підтри-
мало одноголосно рекомендацію комісії в румун. справах віддати Бессарабію Румунії. 3 берез. 1920 Д.Ллойд-Джордж повідомив: рішення відкладено до виведення військ Румунії з Угорщини. Велика Британія й Франція домагалися також задовольнити власні інтереси у судноплавстві на Дунаї, фінансах та нафтовидобутку. Вони вимагали компенсаційних виплат за майно своїх громадян у Бессарабії. Конф. послів зобов’язувала Бухарест підписати Договір про охорону прав нац. меншин. США зайняли окрему позицію, відмовившись підписувати «Б.п.» як такий, що суперечить міжнар. праву. «Уряд, — наголосив 12 черв. 1920 держ. секретар США Б.Колбі, — в жодному разі не може бути учасником міжнародного договору, що передбачає розчленування Росії». Його рішуче підтримав президент США Т.В.Вільсон. Задовольнивши власні інтереси, Англія восени 1920 активно лобіювала підписання «Б.п.». Вона не погодилася із пропозицією Франції, а саме: зачекати зміни позиції США або домовленості Румунії з Москвою чи П.Врангелем. (Інтереси України взагалі не бралися до уваги.) 4 жовт. текст «Б.п.» разом із вимогою підписати територіальну й екон. угоди, що становили частину Севрського мирного договору 1920, передано Румунії, яка 14 жовт. дала на це згоду. В ході переговорів міністра закордонних справ Румунії Т.Іонеску в Лондоні й Парижі текст «Б.п.» було остаточно відпрацьовано. 28 жовт. 1920 на конф. послів його підписали представники Англії, Франції й Італії та Т.Іонеску (пізніше це зробив і посол Японії). Ст. 1 «Б.п.» проголошувала: «Високі Договірні Сторони визнають цим суверенітет Румунії над територією Бессарабії, розташованою між існуючим кордоном Румунії, Чорним морем, течією Дністра від його гирла до точки, де він зустрічає старий кордон Буковини з Бессарабією, і далі цим кордоном». Передаючи Бессарабію Румунії, Антанта не зачиняла двері для майбутньої домовленості із Росією, «як тільки буде створено уряд, ними визнаний» (ст. 9). 1 листоп. 1920 уряд УСРР разом із урядом РСФРР висловив рішучий протест урядам Франції, Італії, Англії та Румунії з приводу укладання «Б.п.», заявивши, що не визнає «скільки-небудь правоси-
льною угоду, яка стосується Бессарабії». Літ.: Советские Россия—Украина и Румыния: Сборник дипломатических документов и исторических материалов. Х., 1921; Симоненко Р.Г. Вічно зелені гілки України: Північна Буковина і Південна Бессарабія. К., 1992. Р.Г. Симоненко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««БЕССАРАБСЬКИЙ ПРОТОКОЛ» 1920» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
