БЕРИНДА Памво (світське ім’я — Павло; між 1555 та 1560 — 23(13). 07.1632) — укр. поет, друкар, гравер, лексикограф. Невідомо, де здобув освіту, але був блискучим знавцем церковнослов’ян., грец. й лат. мов. Розпочав свою діяльність як друкар і гравер у Стрятинській друкарні та Крилоській друкарні, заснованих єпископом Галицько-Львів. Г.Балабаном, де за його участі було видано «Служебник» (1604), «Требник», «Євангеліє учительне» (обидві — 1606). Тут же став укладати свій «Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє», над яким працював протягом багатьох років. Переїхав до перемишльського єпи-
скопа Михайла Копистенського. 1613 згаданий у прибутково-видаткових книгах Львівського братства як чл. братства, чернець Памво. Очолив Львівську братську друкарню, де видав книгу «Іоанна Златоустого о священстві» (1614) та власні вірші «На Рождество Христа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа для утіхи православним християнам» (1616) з присвятою львів. єпископу Є. Тисаровському. Їх декламували учні братської шк. як коляду владиці. Є.Плетенецький запросив його до Києва для організації книговидавничої справи. Незабаром разом із сином Лукашем і братом Стефаном переїхав до Києва. Був ред. першого вид. «Часослова» Києво-Печерською друкарнею. Виправляв і звіряв з грец. виданнями тексти вперше виданих церковнослов’ян. мовою «Бесід Іоанна Златоустого на 14 послань св. ап. Павла»
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Беринда Памво» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
