БЕРЕСТОЛОГІЯ — спеціальна історична дисципліна, що досліджує середньовічне письмове джерело — берестяні грамоти, відкриті 26 лип. 1951 при розкопках Новгорода експедицією під кер-вом рос. археолога А.Арциховського. Осн. маса цих грамот знайдена у м. Новгород Великий (бл. 1000), а також у містах Стара Руса (Новгородська обл., РФ), Смоленськ, Псков, Твер та ін. (РФ). На тер. України знайдено поки що єдину берестяну грамоту у Звенигороді Галицькому археологом І.Свєшніковим. Найдавніший запис на бересті датується 1-ю пол. 11 ст., найпізніший — 2-ю пол. 15 ст. Тексти видряпували на бересті залізними, бронз. й рідше кістковими стрижнями. Обов’язковою умовою тривалого збереження грамот у культ. шарі ґрунту є його підвищена вологість, що унеможливлює приплив повітря. У 11—14 ст. береста була дешевим матеріалом для письма. Впровадження паперу і його масове поширення у сх.слов’ян. світі з серед. 15 ст. спричинило припинення письма на бересті. Найбільшу цінність мають берестяні грамоти 11 — 1-ї пол. 13 ст. Нині їх налічується понад 400. За жанром це різноманітні документи, листи, азбуки, шкільні вправи тощо. Новгородські берестяні грамоти засвідчують жваві торг. зв’язки міста з ін. рус. містами, зокрема з Києвом. Вони є свідками масового розповсюдження грамоти у Давній Русі (див. Київська Русь) і належать до категорії масових джерел з історії середньовічної Русі; їх число зростає з кожним роком. Літ.: Черепнин Л.В. Новгородские берестяные грамоты как исторический источник. М., 1969; Янин В.Л. Я послал тебе бересту... М., 1998. М.Ф. Котляр.
увійшло до складу Київської Русі, у 12 ст. слугувало за земельний резерв київ. князів, поки не потрапило остаточно під владу князівської династії Мономашичів. Першим з відомих нам удільних князів Б. був син Ярополка Ізяславича — Ярослав Ярополчич (1101). Часом входило до складу Туровського князівства, а в 13 ст. опинилося в складі Волинського князівства. 1217 Б. підкорено Данилом Галицьким і пізніше разом із Волинню передано його брату Васильку Романовичу. Після смерті сина останнього — Володимира Васильковича перейшло у володіння Мстислава Даниловича. 1352 увійшло до складу Великого князівства Литовського — його отримав син Гедиміна — Кейстут, а пізніше, у спадок, — Вітовт. У 15 ст. стало центром однойменного воєводства. Б. досліджено білорус. археологом П.Лисенком. Укріплення дитинця не збереглися, оскільки були знищені при буд-ві Брестської фортеці в 19 ст. Численні знахідки кераміки, знарядь праці, зброї та прикрас датуються 11— 13 ст. Літ.: Насонов А.Н. «Русская земля» и образование территории древнерусского государства. Историко-географическое исследование. М., 1951; Лысенко П.Ф. Берестье. Минск, 1985. А.Г. Плахонін.
слідження курганного могильника в уроч. Сермень біля села Берестяне. Там само, 1995, т. 16; Його ж. Дослідження курганного могильника в уроч. Майдан біля села Берестяне. Там само, 1996, т. 17. В.Д. Гупало.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕРЕСТОЛОГІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
