БЕРДИШ (від угор. bard — сокира, колун) — вид зброї, яка використовувалася в 14—17 ст. Це була сокира із загостреним лезом у вигляді півмісяця (бл. 60— 100 см), насаджена на довгий держак (топорище бл. 2 м). Внизу
Бердиш.
держака нерідко знаходився т.зв. стоп або залізна оковка. Мав кілька модифікацій, різну величину. Застосовувався в боях піхотою, переважно стрільцями, які носили Б. на ремені за спиною. В іноз. арміях «бердишники» вважалися кращою частиною піхоти.
діяльністю, став чл. Спілки письменників України. За участь у дисидентському русі 1976 (див. Дисидентський рух 1960—1980-х років в Україні) виключено зі складу Спілки. У листоп. 1976 разом із М.Руденком, П.Григоренком, О.Мешко став чл.-засн. Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод. 1977 після арешту голови М.Руденка виконував обов’язки кер. групи. В берез. 1979 заарештований органами КДБ, а в груд. 1979 засуджений на 6 років позбавлення волі та 3 роки заслання. Покарання відбував у Пермських таборах особливого режиму. В берез. 1984 указом Президії ВР УРСР Б. помилувано. Очолював громад. орг-цію «Українська духовна республіка». П. у м. Київ. Літ.: Сорока М. Олесь Бердник: Письменники України — жертви сталінських репресій. «ЛУ», 1991, 16 трав.; Конотопець Н. Все життя шукати істину... Олесеві Берднику — 70. Там само, 1996, 12 груд. О.Г. Бажан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕРДИШ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
