БЕЙЛІСА СПРАВА — судовий процес, організований 1913 у Києві над євреєм Менделем Бейлісом (н. 1874 у Києві — п. 1934 поблизу Нью-Йорка, США), прикажчиком цегляного з-ду київ. передмістя, звинуваченим у вбивстві укр. хлопчика А.Ющинського. Інспірована рос. чорносотенни-
216 БЕКЕТОВ
М.М. Бекетов.
О.М. Бекетов.
ми орг-ціями (див. «Чорна сотня») в Україні, Б.с. мала на меті підбурити українців до антисемітських акцій. Час її появи не був випадковим. 9 лют. 1911 III Держ. дума почала обговорювати законопроекти про скасування меж єврейс. осілості. Це викликало обурення і занепокоєння антисемітськи налаштованих монархістських партій і чорносотенних орг-цій, які всі сили кинули проти цього проекту. Вичерпавши звичні на той час антисемітські гасла, вони вдалися до реанімації висунутого проти євреїв ще у середньовіччі звинувачення, що нібито через вимоги свого віровчення євреї використовують для реліг.-обрядових, «ритуальних» цілей християн. кров. Це звинувачення треба було довести на якійсь конкретній справі. Саме в цей час поліція розслідувала вбивство А.Ющинського, труп якого було знайдено на околиці Києва, поблизу з-ду, де працював М.Бейліс. Уже в берез. 1911 київ. чорносотенці висунули версію про ритуальний характер убивства хлопчика. Влада підтримала цю версію. Залучений до слідства експерт, відомий київ. психіатр І.Сікорський, погодився дати відповідь на питання прокуратури, чи можливо на підставі аналізу трупа убитого визначити національність убивці. Сікорський заявив, що вбивцями хлопчика є євреї. З богословською експертизою виступав ксьондз І.Пранайтіс, який тенденційно підібраними з єврейс. книг уривками текстів «доводив» невгамовну ненависть євреїв до іновірців і насамперед до християн. Отже, залишилося тільки підшукати для процесу його гол. героя — вбивцю-єврея. Не зупинив процесу і той факт, що жандармській поліції, яка паралельно з прокуратурою вела розслідування, були вже відомі справжні вбивці — київ. бандитка Віра Чеберяк зі своїми спільниками. За вказівкою Мін-ва юстиції вбивці були звільнені від суду. Натомість 12 лип. 1911 заарештовано М.Бейліса. Чорносотенна преса розгорнула шалену антисемітську агітацію, закликаючи до єврейс. погромів. На підтримку Бейліса піднялася передова укр. і рос. інтелігенція. У Франції на його захист виступив франц. письменник А.Франс. В.Короленко написав відкритого листа в газ. «Речь» (30 листоп. 1911) під назвою «К русскому
обществу. По поводу кровавого навета на евреев», під яким підписались А.Андрєєв, О.Блок, О.Купрін, Д.Мережковський, О.М.Толстой, В.Вернадський, М.Туган-Барановський. М.Бейліс провів під слідством 2 роки. Чорносотенці були безсилі переконати присяжних у причетності Бейліса до ритуального вбивства. Кращі адвокати представляли інтереси Бейліса на суді: О.Грузенберг, О.Зарудний, М.Карабчевський, Д.Григорович-Барський, В.Маклаков. «Доводи» І.Сікорського та І.Пранайтіса розбили психіатр В.Бехтєрєв, семітолог П.Коковцев, проф. Київ. духовної академії священик О.Глаголєв, моск. раввін Я.Мазе. 30 жовт. 1914 суд присяжних, складений переважно з простого укр. люду, виправдав М.Бейліса. 1926 у Нью-Йорку вийшли мемуари Бейліса «Історія моїх страждань». Літ.: Дело Бейлиса. Стенограммы, т. 1—3. К., 1913; Тагер А. Царская Россия и дело Бейлиса. В кн.: Короленко В.Г. Собрание сочинений, т. 9. М., 1955; Милибанд С. Д. Биобиблиографический словарь советских востоковедов. М., 1975; Прицак О. Без сходознавства. «Східний світ», 1993, № 1; Справа Бейліса: Погляд із сьогодення. В кн.: Тези міжнародної наукової конференції до 80-річчя закінчення процесу в справі Бейліса (Київ, 28—29 жовт.1993).К.,1994. П.В. Голобуцький.
крім лекцій, налагодив практичні заняття. 1865 опублікував докторську дис. Брав участь у місц. т-вах поширення грамотності в народі та підтримки нужденних студентів. 1868 Б. обраний проф. хімії Новорос. ун-ту (Одеса), але на прохання колег залишався у Харкові. Від 1869 друкувався в час. «Журнал Русского химического общества». 29 груд. 1880 (ст. ст.) йому була присуджена Ломоносовська премія Петерб. АН. З 1887 — знов у Санкт-Петербурзі, провадив дослідження в академічній хім. лабораторії, викладав хімію на Вищих жін. курсах, а також майбутньому імп. Миколі II. Крім того, 1890 читав лекції у Моск. ун-ті. П. у м. С.-Петербург. Літ.: В память 50-летия ученой деятельности Николая Николаевича Бекетова. Х., 1904; Памяти Николая Николаевича Бекетова. СПб., 1913; Турченко Я.И. Николай Николаевич Бекетов. М., 1954. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕЙЛІСА СПРАВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
